Зміст
Шукаєте щирі вірші про бабусю та дідуся? Ця добірка допоможе знайти теплі слова, щоб висловити любов і вдячність найріднішим людям. Тут є різні варіанти — для молодших школярів, для святкових виступів чи просто для душевного читання вдома. Обирайте найкраще для своїх рідних і створюйте з дітьми світлі родинні традиції.
Вірші про бабусю і дідуся для дітей різного віку

Для дітей 3–4 років
Малюки цього віку щойно починають запам’ятовувати рими, тому вірші для найменших повинні бути дуже короткими, з простим змістом і легкою ритмікою. Тексти про бабусю й дідуся для дітей 3–4 років зазвичай складаються з 4–8 рядків і підходять для перших виступів або домашніх свят.
Віршики для малюків 3 років – прості, короткі. на 4 строки.
Хто нас дуже, дуже любить,
Нагодує, приголубить?
Це бабуся молоденька,
Це моєї мами ненька.
***
В мене є дідусь хороший,
Зробить все, що я попрошу.
В нього руки золоті –
Це потрібно у житті.
Дідусь
Є в дідуся добре діло:
Сад розводить на горбку.
Квітнуть вишні біло-біло
В дідусевому садку.
І ніхто не відгадає,
Якщо дід вас вигляда,
Чи то вишня розквітає,
Чи в дідуся борода.
(Ю. Гойда)
***
Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим подихом зігрію
Снігом вибілені коси.
БАБУСЯ І ДІДУСЬ
І бабуся і дідусь
Зовсім вже старенькі,
І у хаті і в садку
Ходять помаленьку.
Хоч бува бурчать вони
На сестру й на мене,
Так у них зате завжди
Ласощі в кишені.
К.Перелісна
ГАЛЮСЯ
У Галюсі є мамуся,
У мамусі є матуся,
А мамусина матуся —
То Галюсина бабуся.
А у тата є татусь,
Для Галюсі він — дідусь!
І ще знайте, що Галюся —
Внучка діда і бабусі!
К.Перелісна
Для дітей 5–6 років
У старшому дошкільному віці діти вже можуть вивчити довші тексти. Тут підійдуть емоційніші, жартівливі або навіть трохи сюжетні вірші. Їх можна використати для свят у садочку або підготувати разом із дитиною як сюрприз до дня народження чи іншого родинного свята.
Я свою бабусю
Ніжно так люблю,
І для неї, рідної,
Геть усе зроблю –
Піділлю вазони,–
Підмету підлогу, –
Я прийду до неї
Завжди на допомогу!
(М. Пономаренко)
***
У бабусі руки вмілі,
А казки – чудові, милі.
Миготять в повітрі шпиці,
За клубочком скаче киця.
А нитки все в’ються, в’ються,
А казки рікою ллються…
Ляжу в ліжко, та не спиться –
Нову казку в’яжуть шпиці.
(Б. Зінченко)
***
Бабусенько мила,
Бабусенько рідна,
Онукам та дітям
Ти завжди потрібна.
Вітаємо любу
Бабусю зі святом,
Їй зичимо щастя
Й здоров’я багато.
(С. Гордієнко)
***
Бач, який хитрющий джміль!
Ану геть лети звідсіль!
І не джумели сердито –
Не для тебе стіл накрито.
Ти медок збирай на луках,
Медівник залиш онукам.
То ж таке для бабці свято –
Їх смачненьким пригощати.
(Ірина Демьянова)
***
Ходить тиша в теплих капцях,
Задрімала в кріслі бабця.
А годинник цокотить:
Бабця спить, бабця спить.
Я навшпиньках вийду з хати,
Щоби їй не заважити.
Не скачи, собачко, цить!
Бабця спить, бабця спить!
(Віра Багірова)
***
Я зізнатись не боюся –
Краща ти за всіх бабуся!
І хоч старша за усіх –
Найдзвінкіший в тебе сміх!
Пам’ятай, бабусю, рідна!
Дуже ти усім потрібна!
То старішати завжди –
Будь здоровою завжди!
***
Ти мені, бабусю мила,
Виплети вінок.
Назбирати диво-квітів
Побіжу в садок.
Ось – ромашка, ось – жоржина,
Рута, як зоря.
Буде, наче королівна,
Внученька твоя.
***
Я бабусенькин лизунчик,
Солоденький я мазунчик,
Я до бабці притулюся,
Так люблю свою бабусю!
Поцілую її в щічку
Вранці, ввечері й на нічку,
І так тепло обіймаю,
Бо я дуже добре знаю,
Що бабусенька рідненька
У душі зовсім маленька,
І яскравим сонцем сяє
Як онука обіймає!
***
І бабуся, і дідусь
Зовсім вже старенькі,
І у хаті, і в садку
Ходять помаленьку.
Хоч, бува, бурчать вони
На сестру й на мене,
Та зате у них завжди
Ласощі в кишені.
(Катерина Перелісна)
***
В мене є дідусь хороший,
Зробить все, що я попрошу.
В нього руки золоті –
Це потрібно у житті.
Дід уміє майструвати,
Речі до життя вертати,
Ремонтує все підряд:
Меблі, праску, самокат.
(Віра Паронова)
***
У траві біля воріт
Зажурився сірий кіт.
А чому він зажурився?
Без роботи залишився:
З дідусем ми дуже ловко
Змайстрували мишоловку.
(Петро Сиченко)
***
Є в дідуся добре діло:
Сад розводить на горбку.
Квітнуть вишні біло-біло
В дідусевому садку.
І ніхто не відгадає,
Якщо дід вас вигляда,
Чи то вишня розквітає,
Чи в дідуся борода.
(Ю. Гойда)
***
В зошиті малюю
гарним олівцем:
на горі стою я
поряд з баранцем.
Рідного дідуся
дуже я люблю,
я йому малюнок
у листі пошлю:
-Дорогий дідусю!
Вам картинка ця!
Вам привіт від мене
і від баранця!
(Грицько Бойко)
***
Ніби сніжна, біла вся
Борода у дідуся.
Він частенько вечорами
Почина розмову з нами:
— Підросли уже внучата —
Дідусеві шахтарчата!
І приємно нам буває,
Що він так нас називає…
(Грицько Бойко)
***
Почепивши окуляри,
Почитать дідусь приліг,
Та одначе незабаром
Сон старого підстеріг.
Поруч бавилася Соня,
І матуся їй кива:
— Ти б зняла із нього, доню,
Окуляри, щоб спросоння
Не розбив він їх, бува.—
Розвело дівча руками,
В оченятах блиснув сміх:
— Знять? А як же сни він, мамо,
Буде бачити без них?!
(Євген Бандуренко)
Вірші про бабусю
Вірші про бабусю — це спосіб подякувати за турботу, ласку й мудрість. У цьому розділі ви знайдете як зворушливі тексти для старших школярів, так і простіші вірші для молодших дітей. Такі рядки можна використати у виступі до Дня народження бабусі чи на родинному святі, щоб зробити їй приємний сюрприз.

Бабуся внука колисає,
А внук ніяк не засинає.
Розповіла вже всі казки,
І віршики, і приказки.
Стомилася, та все ж співає,—
А внук ніяк не засинає.
Аж враз в кімнаті тихо стало
Мабуть, уже заколисала…
Та ні, знов пісенька луна
Якась тонка і голосна.
Піду в кімнату подивлюся —
Щось наче голос не бабусі.
Зайшов — побачив я дива:
Бабуся спить, а внук співа!
(Грицько Бойко)
***
Бабусю моя дорогенька,
Матусю моєї матусі.
Присядь біля мене близенько,
Я ніжно отак пригорнуся.
Накину тобі я на плечі
Хустинку тепленьку, пухову.
Як гарно з тобою малечі.
Бабусю, завжди будь здорова!
***
Хоч поважні літа у моєї бабусі,
Та і досі вона щохвилини у русі.
То пече пиріжки, то кущі підливає,
То мені книжечки про казкове читає.
***
Бабуся сива, мов квітуча вишня,
Моя бабуся — вишенька в саду.
Мене ти знову зустрічати вийшла
І по стежині я до тебе йду.
***
Встала раненько бабуся моя.
Солодко спить ще велика сім’я.
Хутко смачненьких млинців напекла,
Теплого всім молочка принесла.
«Любі малята, швиденько вставайте,
Личко умийте і снідать сідайте».
Біля бабусі я сяду близенько:
«Дякую, бабцю моя солоденька!»
***
Цілую бабусині втомлені руки,
Що знали в житті і любов і розлуки
Що вміють такий смачний хліб випікати,
І людям добро завжди дарувати.
***
Бабусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму,
І щічки погладжу…
Ти знаєш, бабусю,
Як дуже тебе я люблю!
***
Бабця нам варила борщик-
Смачний, червоненький.
Укладала все у горщик-
Глиняний, гарненький:
Бурячок та картоплини
Жменьку ще квасолі.
Шматок м’яса, півморквини
І дрібочку солі.
Потім трішки капустини
Насікла дрібненько.
-Варись, борщик, для родини,
Варися швиденько!
Вже не терпиться малечі,
Виглядають борщик.
Та чекають поки з печі
Бабця вийме горщик.
Повсідалися до столу
Малюки з мисками.
Страву їстимуть чудову-
Борщик з пампушками!
***
Не спиться бабусі,
Встає на світанку.
У теплім кожусі
Сідає на ґанку.
Відчинить віконце,
Щоб ніжне, ласкаве,
Яснесеньке сонце
У дім завітало.
На лавку сідає
Вона при вікні,
Щодня вишиває
Сорочку мені.
І творить картаті
Малюнки гарненькі,
Допоки у хаті
Всі сплять солоденько.
Щоб ранку одного
Прокинувся я
І диво – готове
Моє вишиття!
Всміхнеться миленько
Бабуся на ґанку
І скаже: “Маленький!
Вдягни вишиванку!”
Швиденько вдягну я
І красенем стану.
І ще – розцілую
Бабусю кохану!
***
Ми з бабусею до лісу
На прогулянку пішли.
Був осінній ліс, як пісня,
Повен радості й краси.
Горобини кущ яскравий
Нам зустрівся на шляху.
Пару кетягів зірвали,
Так вподобали красу.
Сонцесяйні, променисті,
Червоненькі ягідки.
Ми сплели із них намисто
І віночок залюбки.
Одягнула свою лялю,
Наче кралечка вона.
Всі питають:”Де коралі
Дивовижні ти взяла?”
Гордо я відповідаю:
“Не повірите мені.
Та намисто це для лялі
Сплели з бабцею самі!”
І собі сплела віночка.
Ніби мавка, в ньому я.
А бабуся ще й сорочку
Вишиту мені вдягла.
Настрій маємо святковий,
Так бабусеньку люблю.
Дар у неї пречудовий-
Творить зі всього красу!
***
На канікулах зимових
У бабусі я в гостях.
Від святкових днів казкових
Дивовижні відчуття.
Ми з бабусею гостинно
Пригощаємо рідню.
Хоч маленька я дитина-
Куховарити люблю.
Переймаю від бабусі
Кулінарне ремесло
І скажу вам чесно, друзі,
-Вміння вже моє зросло.
Пиріжечки, пиріжечки
Випікаємо удвох.
Є капуста в них і гречка,
І картопля, і горох.
З м’ясом є та солоденькі-
Різні, різні пиріжки.
Подовгасті і кругленькі,
І трикутні, і ріжки.
Начинка з повидла й сиру
Навіть з маком є у нас.
І скажу вам щиро – щиро
Пиріжки в нас -вищий клас!
Поскладали їх у форми
І піднятись був їм час.
Пиріжки ж такі проворні –
Підростають вмить, ураз.
Випікаються завзяті –
І рум’яні й запашні.
Аромат іде по хаті.
Будуть гарні та смачні!
***
Ой, нема миліше,
Нема веселіше,
Як в бабці в гостині, –
Медом нагодує,
Солодко цілує
Личенько дитині.
Яблучок нав’яже,
Казочку розкаже,
Ще й лялечку справить, –
Бабуся радіє,
Сама молодіє,
Коли внучків бавить.
***
Миють мене і годують,
Пестять мене і милують.
Ними все вміє бабуся робити:
Шити, в’язати й варити.
Люблю їх до щік притулити
(Дай, Боже, їм довго жити!)
Золоті бабусині руки.
***
У бабусі на селі дивувалися малі:
Дві руки бабуня має, а у сотні справ встигає:
Зранку двір позамітати, і курчат нагодувати,
Та підлогу змити в хаті, дати їсти поросяті,
Ще здоїти нашу Зірку, залатати в кофті дірку,
На городі все полити, в кухні грубу розтопити,
Й на домашньому яйці заколочені млинці.
Тільки-но почався ранок, для онуків ось сніданок.
„Прокидайтеся, малята, бо у вас ще справ багато:
Треба бігати, гулятись, сил – здоров’я набиратись.
Влітку гарно у селі, насолоджуйтесь, малі!”
***
Як треба допомогати
Бабуся, тісто як місила,
Допомогати непросила.
Але Марієчка мала
На розсуд свій допомогла.
Допомогти була охота –
У тісто вилила компоту.
Гадала: „Буде так смачніше!”
А як тепер бабусю втішить?
Бабуся каже – Вір – не вір,
Потрібен тістові кефір!
Ти, що зробити, запитай,
А потім вже допомогай!
***
Мені снилась бабуся. Що вона ще жива.
Підійшла як у церкві. Засвітила слова.
І свят-вечір у хаті, і з медом кутя.
Всі зайці ще вухаті, і я ще дитя.
Стіни білі-пребілі, і натоплена піч.
Інкрустований місяць в заворожену ніч.
(Ліна Костенко)
***
Люба бабусенько, рідне серденько!
Любиш ти дуже онуків маленьких!
З нами читаєш, малюєш, співаєш,
Ігор багато цікавих ти знаєш.
Добре з тобою і затишно в хаті,
Бо на любов ти й на ніжність багата!
Нас пригортаєш, цілуєш, милуєш,
Радісні миті щасливі даруєш!
Люба бабусенько, рідне серденько!
Хоч бешкетуємо ми чималенько,
І пустувати завжди полюбляєм,
Ти малим неслухам все пробачаєш.
Всім вистачає і ласки, й любові!
Довгого віку тобі та здоров’я!
Щирі обійми, і усмішки, й квіти
Рідним бабусям дарують всі діти!
(Тетяна Строкач)
***
Молода, струнка, красива,
І спортивна, і вродлива,
І сучасна, і мобільна,
Ніжна, добра, модна, стильна,
Працьовита, щедра, класна,
Мудра, лагідна, сучасна,
Мила, любляча, хороша,
Ще й на мене дуже схожа!
Поцілую, пригорнуся,
Бо вона — моя бабуся!
(Тетяна Строкач)
***
Бабусина ніжність,
бабусина ласка,
І мудрість народна,
і пісня, і казка,
Натруджені руки,
і любляче серце,
І очі глибокі,
немов два озерця.
Бабусина щедрість,
обійми, цілунки,
Смачні пиріжки,
і нові подарунки…
Твоя доброта
хай не зникне нізащо!
Бабусю рідненька!
Ти в мене найкраща!
(Тетяна Строкач)
Вірші про дідуся
Вірші про дідуся часто сповнені тепла, гумору і поваги до його досвіду. Тут підібрано тексти, що підходять для дитячих виступів або сімейного читання. Вірші допоможуть дітям навчитися говорити про свої почуття відкрито і з любов’ю, а також налагодити ще тепліші стосунки з дідусем.

Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький,
По садочку ходить,
Онученька свого
За рученьку водить,
По садочку ходить,
Яблучка знаходить,
Ще й дає горіхи.
Дідусь любий, милий,
Як голубчик сивий,
З ним — багато втіхи!
(М. Підгірянка)
***
Хати вдягнули білі капелюхи,
Мов на весілля. Зранку всі, як штик.
В нічних завіях Бровко клаповухий
Поскиглив трохи й стих, напевно, звик.
Шеберхав вітер гілками до шиби,
Густі дими снували з коминів.
Ані сліда від нашої садиби.
“Відкиньте сніг!” – дідуньо бубонів.
І хоч би хто! Зарилися в перини
І я, і брат та тиснем в жмені сміх.
Дід встав. Покряхкав. Стріпав кожушину.
“Ну-ну, вурвитлі!” – й рушив за поріг.
(Олег Герман)
***
Дідусь мій вигадує
Різні дива:
Навпроти, на стінці,
Зайча ожива.
Це пальці у діда
Якісь чарівні –
Тепер ось ведмедик
Живий на стіні.
Долоня праворуч –
І раптом за мить
Вже кішка за мишкою прудко біжить.
Сміється дідусь і мене обійма.
Ні кішки, ні мишки, ні зайця нема.
(М. Моголевич)
***
Оцей дідусь колись весною
Маленькі яблуньки садив…
Розрісся сад, умивсь росою,
З плодами віти опустив.
Тепер дідусь погожим літом
У гості внука вигляда,
І яблуневим білим цвітом
Його сміється борода.
(П. Засенко)
***
Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів…
— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п’ятірки ставить слід!
— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те…
(Григорій Бойко)
***
Ще місто спить,
А в гаражі
Уже гудуть машини,
Бо їх чекають вантажі
В усіх кінцях країни.
Між водіїв –
Дідусь Антон.
Діла мерщій завершив,
І свій прудкий автофургон
У рейс виводить першим.
Вантаж у нього
Не простий,
Тож гаять час не можна.
Вантаж чекаєм я і ти,
Його чекає кожний.
Багато літ
Маршрут один,
У спеку, дощ, морози,
Дідусь з пекарні в магазин
Нам свіжий хліб привозить.
(А. Музичук)
***
— Я у тебе дармоїд,
якось бабі каже дід.
— Ну, який ти дармоїд?
Ти у мене славний дід!
— Може, справді славний дід,
але й славний дармоїд,
каже бабі впертий дід.—
З’їв сніданок, з’їв обід
і нестямивсь, як допіру
з’їв добрячий підвечірок,
а тепер от жду вечерю,
бо такий я ненажера.
— Та який ти ненажера?
Скоро матимеш вечерю.
Ти — великий трудівник,
все життя трудитись звик.
Так багато працював,
що, було, й недоїдав.
Ти у мене славний дід,
зовсім ти не дармоїд.
— Ох і славно розказала!
Ти мене переконала,—
Так до баби каже дід.—
Зовсім я не дармоїд.
Я великий трудівник,
все життя трудитись звик.
Я багато працював,
я, було, й недоїдав.
Зовсім я не ненажера,
а тому-то на вечерю каші дай,
спечи пампушку
й не забудь найбільшу грушку.
— Каші дам, спечу пампушку,
не забуду дати грушку,
бо великий трудівник
їсти вволю не відвик!
(Євген Гуцало)
***
Малесенькі будиночки
У нас в садку стоять.
Яскраві, як з картиночки,
Рівнесенько, у ряд.
А навколо будиночків
Там кояться дива:
З бджілок живі хмариночки
Там юрмляться щодня.
Бринять бджілки так голосно:
Джу-джу-джу-джу-джу-джу.
Стає на серці боязко,
Туди не підійду.
Бо знаю, можуть бджілоньки
Ужалити людей.
Не люблять наші бджілочки
Непроханих гостей.
Дідусь сказав: ” Це вулики!
Живуть у них рої.
Родини бджіл тут туляться,
Рої ці – чималі.
Бджола – комаха корисна –
Приносить нам медок.
Нектар для меду сонячний
Збирає з квіточок.
Невтомні наші бджілочки,
Не сядуть ні на мить,
Бо кожний цвіт на гілочці
Котрась з них облетить.
Щоб мед зібрати дІточкам,
Смачненький, золотий,
Мільйон потрібно квіточок
Комахам віднайти.
Від ранку та й до вечора
Робота є у бджіл.
Їх праця є нелегкою
І Ти це зрозумій!”
За мед квітковий, сонячний,
Я дякую бджілкам.
Цілющий він і корисний,
Потрібний діточкам!
(Наталія Паснак)
***
“Куди заходить сонечко?”
– спитав онук у мене.
“Там є якесь віконечко?
Чи двері є у неба?”
І я стояв розгублений,
Не знав що відказати.
Онук же мій улюблений:
“Дідусю, мусиш знати!”
І довелося хлопчику
Детально пояснити:
Куди заходить сонечко,
Як знає, де сходити…?
Узяв я в руки глобуса,
Велику земну кулю.
Навчити внука спробую,
Отак собі міркую…
Дивись, Іванку, сонечко
Світило у висотах,
А куля, наче колесо,
Помалу робить оберт.
Окрема вісь у кулі є,
І за добу постійно
Земля наша кільце своє
Виконує спокійно.
Доба, – ти ж знаєш, – ніч і день.
І хто до сонця ближче-
Там вже світанок, білий день.
А інший бік – в них ніч ще.
Отак по черзі сонечко
Світами і мандрує,
По черзі у віконечка
Тепло своє дарує!
Не спить воно, онученьку,
Не має відпочинку.
Хіба, як дуже змучиться,
Сховається в хмаринку.
У хмарці задрімає там
І набереться сили.
Без сонця тоді хмурно нам,
Буває – й задощило…
Та відпочине сонечко
І вийде до нас знову,
Веселку, рідну донечку,
Покаже кольорову.
Уважно слухав мій онук,
Було йому цікаво.
Але знання отих наук
Його розчарувало.
Маленький хлопчик, років сім,
Ще вірив в казку щиро.
У сонечка мав бути дім.
Його це засмутило…
Подумав я – дітей малих
Навчатиму розумно.
Бо те, що звикле для старих,
Для діток – часом “сумно”.
(Наталія Паснак)
Короткі вірші про бабусю та дідуся
Короткі вірші про бабусю та дідуся зручні для молодших школярів або навіть дошкільнят. Вони легко запам’ятовуються і добре звучать у вітанні чи виступі. Короткий вірш допоможе дитині впевнено виступити перед родичами і подарувати їм щирі емоції.

БАБЦЯ СПИТЬ
Ходить тиша в теплих капцях,
Задрімала в кріслі бабця.
А годинник цокотить:
Бабця спить, бабця спить.
Я навшпиньках вийду з хати,
Щоби їй не заважити.
Не скачи, собачко, цить!
Бабця спить, бабця спить!
(В.Багірова)
БАБУСИНІ КАЗКИ
У бабусі руки вмілі,
А казки - чудові, милі,
Миготять в повітрі спиці,
За клубочком скаче киця.
А нитки все в'ються, в'ються,
А казки рікою ллються...
Ляжу в ліжко, та не спиться -
Нову казку в'яжуть спиці.
(В. Зінченко)
БАБУСІ
Я свою бабусю
Ніжно так люблю,
І для неї, рідної,
Геть усе зроблю -
Піділлю вазони,-
Підмету підлогу, -
Я прийду до неї
Завжди на допомогу!
(М. Пономаренко)
ДІДУСЬ
Є в дідуся добре діло:
Сад розводить на горбку.
Квітнуть вишні біло-біло
В дідусевому садку.
І ніхто не відгадає,
Якщо дід вас вигляда,
Чи то вишня розквітає,
Чи в дідуся борода.
(Ю. Гойда)
МІЙ ДІДУСЬ
Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький,
По садочку ходить,
Онученька свого
За рученьку водить,
Яблучка знаходить,
Ще й з горішків зерна.
Дідусь любий, Милий,
Як голубчик Сивий.
(М. Підгірянка)
Вірші для бабусі та дідуся на свята
Вірші для бабусі та дідуся — чудовий спосіб прикрасити будь-яке родинне свято. День народження, ювілей, Новий рік чи День бабусь і дідусів — на всі випадки можна підібрати гарні слова. Тут варто врахувати вік дитини, її бажання і вміння читати напам’ять, щоб вибрати найкращий текст.

Люба бабусю, вітаю зі святом!
Хочу здоров’я тобі побажати.
Хай твої очі від горя не плачуть,
Діти й онуки теплом хай віддячать.
***
Бабусю рідненька,
Сьогодні вітаю!
Здоров’я міцного
Тобі я бажаю.
Щоб ти усміхалась,
Від щастя раділа,
Щоб ти, моя рідна,
Щодень молоділа.
***
Ти, бабусенько моя,
Така гарна, молода!
З днем народження вітаю,
Від душі тобі бажаю:
Щастя, радощів, добра,
Щоб веселою була,
Щоб ніколи не хворіла,
Дітям, внукам щоб раділа!
Кожен ранок усміхалась
І нічого не боялась,
Хай Господь допомагає,
Свою руку підставляє!
***
Люба бабусю, вітаю зі святом!
Хочу здоров’я тобі побажати.
Хай твої очі від горя не плачуть,
Діти й онуки теплом хай віддячуть.
Щоб ти всміхалась і завжди раділа,
Серце ніколи тобі не боліло,
Щоб ти щаслива й спокійна була
І до 100 років іще прожила!
***
Люба бабусю, тебе я вітаю,
Радості, щастя, здоров’я бажаю!
Хай тобі сонечко світить яскраво,
Квіти буяють і стеляться трави.
Бажаю тобі я сто років прожити,
Нехай тебе люблять онуки і діти.
Нехай тебе старість не квапить, минає
І серце твоє хай нещастя не крає.
Живи ти ще довго на світі оцім —
На радість онукам і дітям своїм.
***
У святковий день жіночий
Тільки-но розплющу очі
До бабусі побіжу.
Привітаю і скажу
Що люблю її без тями
Бо піклується за нами!
І годує, з нами грає,
Перед сном казки читає!
Може, правда, й посварити –
Та за мить почне жаліти!
І хвилюється безмежно
Щоб були ми обережні.
Ми із братом і сестрою
Так пишаємось тобою!
І щодня тобі охоче,
Не лише у день жіночий,
Будем про любов казати
І букети дарувати!
***
Наш дідусь життя прожив,
Скарб великий він нажив –
Двійко милих онучат
Скрізь гасають та кричать!
На коліна посідають,
Про минуле розпитають…
Дідом я своїм горжуся!
З Днем народження, дідусю!
(С. Гордієнко)
***
Добігає літечко кінця,
Заглядає у світанки осінь,
За хвоста ловити б вітерця,
Та матуся каже: “Синку, досить!”
Вчитися і вчитися – щодня,
То писати, то читати знову…
Проти мене змовилась рідня,
Кличу дідуся на допомогу.
Однодумця маю одного,
Захищає внука дідо щиро:
“Хлопця, ви, вчепилися чого?
Відпочити б і набратись сили.
Залишилось серпня кілька днів,
Дайте хлопцю догуляти літо!”
Літо – справжній дар для школярів!
(Важко це дорослим зрозуміти…)
(Наталія Паснак)
Про свято Дня бабусь і дідусів
В Україні День бабусі й дідуся відзначають 28 жовтня. Це офіційно запроваджене свято з 2021 року, яке має на меті зміцнити родинні традиції та підкреслити важливу роль старших поколінь у вихованні дітей. У цей день онуки можуть привітати своїх бабусь і дідусів теплими словами, власноруч зробленими листівками чи віршами, невеликими подарунками або навіть допомогою у хатніх справах.
У Європі та світі День бабусі й дідуся відзначають по-різному:
- у Польщі – окремо День бабусі – Dzień Babci (21 січня) і День дідуся – Dzień Dziadka(22 січня), дуже популярні, діти готують листівки та вірші;
- у США – National Grandparents Day святкують у вересні (перша неділя після Labor Day), його заснували, щоб підкреслити роль старшого покоління;
- в Італії – 2 жовтня, у День ангела-хранителя, як символ захисту і турботи;
- у багатьох країнах Європи дедалі популярнішими стають родинні обіди та творчі подарунки від онуків.
Ці дати об’єднує спільна ідея — нагадати дітям про важливість поваги й любові до старших родичів і зміцнити зв’язок між поколіннями.
Вірші про бабусю та дідуся — це не просто гарні слова, а справжній місточок між поколіннями. Оберіть той варіант, який найбільше сподобається вашій дитині, і подаруйте рідним хвилини радості й зворушення. Такі традиції допомагають зберігати родинне тепло й повагу до старших у кожній сім’ї.
Ще більше добірок віршів: до різних свят та подій, про всю родину, про пори року.