Дитячі вірші про котів: для малюків та школярів

Коти — це одні з найулюбленіших домашніх тварин, і не дивно, що вірші про них завжди викликають захват у дітей. Ці пухнасті, грайливі та часом незалежні створіння є ідеальними героями для віршів. Вони допомагають малюкам розвивати уяву, тренувати мовлення та знайомитися з навколишнім світом. Завдяки віршам, діти вчаться розрізняти емоції, впізнавати звички тварин і просто отримувати задоволення від красивого слова. Наша добірка зібрала вірші, які підійдуть для різного віку — від найменших до школярів.

Короткі вірші про котика для дітей 1-3 років

Для дітей цього віку найкраще підходять короткі віршики з простими римами та чітким ритмом. Малюки ще не можуть запам’ятати великі тексти, але з радістю слухають, коли дорослий читає, показує картинки і виконує прості рухи. Наприклад, ви можете муркотіти, імітувати, як котик миє лапки, або стрибати як кошенятко. Це не лише весело, але й допомагає розвивати моторику та асоціативне мислення. Короткі вірші легко повторювати, що стимулює розвиток мовлення.

Котик Мурчик, наш голубчик,
Лапки м'які, зубки гострі,
Ходить котик тихо –
Буде мишкам лихо.

***
Кіт-воркіт біля воріт
Чеше лапкою живіт.
Бігла мишка-побіганка,
Що робити по сніданку?
Кіт не знає.
Чи стояти біля хати?
Чи сіреньку доганяти?

НАШ ВОРКОТИК
Наш Воркотик не гуляє
Ниточки снує-мотає.
Як змотає на клубок,
Вшиє Галі фартушок.
Олена Журлива


КОТИК
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, -
Гарний Мурчик
мій маленький.
Марійка Підгірянка

Сіра киця
Сіра киця милася,
У вікно дивилася,
Хвостиком виляла,
Діток виглядала:
– Де мої малята,
Сірі кошенята?
Час бо вже їм спати,
Сірим кошенятам.

***
Не тягни кота за вуса,
Котик сердиться – укусить.
І за лапку не хапай,
Удряпне він – так і знай!

***
Кіт-рибалка у човні
Мріє на світанні:
– От якби зловить мені
Карася в сметані!

ДВА КОТИКИ
У бабусі, у селі
Є два котики малі.
Дуже вони милі,
Гарні та кмітливі.

Лапки підіймають,
Хвостиком махають,
Люблять гратись у дворі,
Аж до пізньої пори.

А тоді мерщій до хати,
Щоб поїсти та поспати.
Тетяна Прокоф’єва

Дитячі вірші про котів для дошкільнят (4-6 років)

У цьому віці діти вже готові до більш розгорнутих історій. Ви можете обирати вірші, які розповідають про пригоди котів, їхні характери та взаємини. Важливо, щоб вірш мав сюжет і певну мораль. У цей період діти вже самі можуть пробувати розповідати вірші по пам’яті. Для цього використовуйте вірші з повторюваними фразами, які легко запам’ятовуються. Обговорюйте з дитиною, що робить герой вірша, чому він так вчинив, і які емоції він відчуває.

КІТ
Кіт — ледащо й боягуз,
цілий день мурчить під вус,
що він тигрові рідня...
Хай хтось вірить,
та не я!..
Володимир Підпалий

КИТ І КІТ

Риба кит живе у морі.
Кіт у хаті та в коморі.
Кит у морі спить вночі.
Кіт ночує на печі.
Анатолій Камінчук

СМІХОТА
Кіт пита у кота:
— Що таке сміхота? —
Кіт коту повіда:
— Штука ця не проста.
Це коли у кота
Мишки вкрадуть хвоста!
Анатолій Камінчук
 
КОТИКИ
У нашому дворі,
Живуть котики малі,
Дуже милі та пухнасті,
І такі уже прекрасні.
Я на руки їх візьму,
І до себе пригорну,
Муркотять собі маленькі,
Голосочки в них тоненькі,
Хвостинятками махають,
Лапкою тебе торкають.
Тетяна Прокоф’єва

Котик, котик, золотий животик
Котик, котик,
золотий животик,
а хвостик залізний —
не ходи нам пізно!

Не буди ще з ночі
нам медвяні очі,
медом, соне, ти
очі нам масти.

Будемо ми спати,
а мати співати.
І ти, наш коточку,
задрімай в куточку.
Микола Вінграновський

ХТО ПЕРШИЙ?

Прийшов котик 
З вулиці. 
До матусі 
Тулиться... 
Змерз!
Ліг наш Пушик 
На канапу. 
Гріє мордочкою 
Лапи. 
Змерз.
Чуєш котик:
— Няв, няв, няв
—  Хто б його
На руки взяв
—  Я.
—  І я, —
Сказав Ілля.
Варвара Гринько

Кіт
Біля річки на пісочку
Кіт зиркує з-за пеньочка,
Кіт у воду заглядає,
Тяжко думає-гадає:
“Як би рибу так зловити,
Щоб і ніг не замочити?”
Михайло Стельмах 

Лежали на осонні
Лежали на осонні
Чотири коти сонні.

«Чого такі ви сонні?» —
Спитала мала Соня.

«Того такі ми сонні, —
Вели коти спросоння, —

Бо на горищі миші
Вночі шукали їжі,

Нам довелось вставати
Їх сиром частувати».
Янко Гортало

Віршик про дружбу 
Ми з котом-сусідом друзі, 
Дуже я його люблю. 
Часто граємось на лузі, 
Він тікає, я - ловлю. 

Дружба наша, наче криця, 
Мов твердий граніт, міцна! 
Моя люба мила киця, 
В мене ти така одна! 

Я сплету йому вінок,
Потанцюю з ним танок.
Славно час ми проведем,
І додому вдвох підем!
Лана Виноградова

Вірші про котів для школярів 7+

Для школярів підходять довгі, складніші вірші, які розвивають образне мислення. Вони вже можуть розуміти приховані сенси, іронію та метафори. Це час для знайомства з творчістю класиків, які писали про котів. Запропонуйте дитині самостійно прочитати вірш, а потім обговоріть, що вона відчула, які образи уявила. Це не просто заучування тексту, а глибока робота з літературою, яка розвиває інтелектуальні здібності та емпатію.

"На дереві спати я мастак!
А скажіть, любі друзі, що не так!
Від людського ока сховався,
Під листочок замаскувався.
Ніхто мене не зачіпає,
Бо про мою засідку не знає.
На пташину чатую  -
Нею поласую. "
Людмила Кибалка

 Я не хочу так, як всі!
Все цікаво для малят!
П’ять кумедних котенят – 
Дві сестри і три брати 
Пізнають нові світи!
Їжачка побачив Рудик,
З ним тепер дружити буде.
Та чому така шорстка
Сіра шубка в їжака?
Вліз на гілку котик  Білий,
Непосида пустотливий. 
–  Няв! Синички! Скільки? Шість!,
Кіт пташок очима їсть.
–  Височенько! Не дістати!
До кота озвався дятел:
–  Гей, нахабо на гілляці,
Буде тобі купці-ляпці,
Як впадеш у нашу річку…
Йди гуляти на травичку,
Чи біжи на камінці,
Як Кицюня. Будь, як всі!
Спить у кошику Чорнушка,
Не нявчи її під вушка.
Подивись, твій брат Смугастий,
Теж почав пташину пасти!
– О, в травиці горобці…
Я не  хочу так, як всі!
Наталя Карпенко

КОТИК

Наш любий котик 
не до роботи, 
не до клопотів 
тепер ні потім.
Він тільки любить 
власні муркоти 
у сні-дрімоті, 
власні мурчання
втішні й печальні, 
власні мурлики 
гучні і тихі, 
і муркотіння 
на сонці й в тіні, 
і муркотання 
перші й останні. 
Муркоче радо 
ще й мурмурандо. 
Лиш би поспати 
в будень і свято!
Ігор Калинець

КОТИК
Котику-жмурку, 
я тебе штуркну: 
доволі спати — 
виглянь із хати.

Чом ти не хочеш
вийти в садочок?
Там стільки всього 
для нас нового.

Там сонце світить
котятам й дітям,
кожній травичці
і кожній квітці,
бо, щоб розквітла,
їй треба світла.
Пташка літає,
бо крильця має,
та хоче вище —
до сонця ближче.
Лиш песик Бровко
поводить оком,
сонця не любить,
бо вліз до буди.
Ігор Калинець

ЧОМУ ГРИЦЬКО ПОДРЯПАНИЙ

— Чому це ти подряпаний?
Юрко Тимка пита.
Тимко йому вiдказує:
— Та я ж купав кота!
— А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого...
— Еге, ти ж не викручував
I не сушив його!
Грицько Бойко

Хитрий Мурко
Вечір горнеться до свічки,
Сонько тулиться до щічки,
Ліжечко теплом шепоче:
− Казки хочу, казки хочу.

Геть розбіглись босі ноги
Престарезної дороги,
Загорнулись у тумани.
Де ж ту казочку дістану?

Причаївся Мурчик нишком,
Хвостик витягнув з-під ліжка.
Думає, що я не знаю,
Де він казочки складає.
Галина Мирослава

Котик
Наш чорний котик — 
білий животик 
і білі лапки — 
просив канапки:
— Тільки, будь ласка, 
зверху ковбаску 
класти на масло,
 також, будь ласка! 
Хлібця вкрай тонше, 
 хлібця — не конче. 
Пора всім знати, 
котам і людям, 
коти в канапках 
хліба не люблять.
 Ігор Каленець

Куди зникає молоко?

Кіт Мурко сидить на варті –
Вже котові не до жартів.
З ранку думає-гадає:
Молоко куди зникає?
Як піде він полювати,
Потім нічим ласувати.
В мисці пусто, ні краплинки,
Кіт ковтає лише слинки.
Що за диво-дивина?!
У кота вже сивина!
Лиш Мурко заплющив очі –
Їжачок у миску вскочив. 
 Ксенія Бондаренко

Віршики про кошенят

Кошенята завжди викликають захват у дітей — вони маленькі, кумедні та надзвичайно грайливі. У віршиках про кошенят можна знайти теплі та ніжні рядки, які легко читаються й запам’ятовуються. Такі твори допомагають малюкам розвивати уяву й вчать дбайливо ставитися до тварин.

СМІЛИВЕ КОШЕНЯ

В саду, в ожинових кущах,
Сміливе кошенятко
Зустріло чемного хруща
На волохатих лапках.

І чемний хрущ йому сказав:
— Я радий вас вітати,
Бо я давно на друга ждав.
Я — хрущ. А вас як звати?

Але сміливе кошеня
Було нечемне, мабуть,
Бо, не сказавши навіть «няв»,
Втекло чимдуж до мами.
Анатолій Костецький

Кошеня не спить
А маленьке кошенятко
геть не хоче спати.
Мама мусить колихати
дитинча вусате.

Колихає і бабуся,
брат, сестричка, тато,
колихати лялю мусять
всі, хто є у хаті.

Та байдуже, сну немає
в котячій оселі,
виривається, стрибає
дитинча веселе.

Вже і мама хоче спати,
брат, сестричка, тато,
та не можуть вколихати
кошеня вухате.
Смаль Юлія

Бешкетники
Бешкетують кошенята,
Неслухняні – не впізнати,
В хаті безлад тут і там –
Смішно й радісно батькам!
Підростають хутко діти,
Час летить, не зупинити!
“Хай побавляться малятка,
Безлад кращий за порядки!”
Та й побігли мама й тато
З кошенятами стрибати.
Ксенія Бондаренко

Віршики про кицю

Киця — один із найпопулярніших образів у дитячих віршах. Вона може бути ніжною та лагідною, пустотливою й допитливою, або навіть казковою героїнею. Читаючи такі вірші, діти вчаться розрізняти різні характери, розвивають мовлення та уяву.

Киця Мура, де ти була

— Киця Мура, де ти була?
Я гукала, ти не чула,
— Я сиділа під столом,
їла кашу з молочком.

ПІДКІВКИ

В маленької киці
м'які топтаниці,
гостренькі дряпки —
з підківками лапки...
Володимир Підпалий


Киця
Киця в гості йде. Зажурилася.
Кра-кра-кра-ворона забарилася.
− Няв-няв-няв. Що робить? Дочекатися?
Чи мовчать? Чи гукать? Чи вертатися?
Сльози лапонька втира. В гості хочеться.
Подарунка ж нема... Десь волочиться.
Галина Мирослава

КИЦЯ МУРКА

Киця Мурка 
Все муркоче. 
На подушці 
Спати хоче.

Каже дівчинка
Маленька:
— В тебе лапка є
Пухленька!

Підклади 
Під вушко, 
Буде, як Подушка!

Бо подушечка
Моя
Має квіти
По краях.

Ти, як ляжеш
Спати,
Можеш їх
Прим'яти!
Ганна Чубач

Є у мене киця Мурка
Є у мене киця Мурка,
Дуже мудра кішка.
Тільки скажеш: «Замазурка!» —
Вмиється хоч трішки.

А синок її Васько
Муркне: «Мила нене,
Поки вип’ю молоко,
Вмийся ти за мене».
Платон Воронько 

КИЦЯ-МИЦЯ З КОЛОМИЇ
Киця-Миця з Коломиї
Малюночки несла сині,
Дірка в торбі, та байдуже! -
Поспішала Киця дуже.

Киця торби не зашила
Та й малюнки розгубила.
Крілик-Трілик-шулавило
Біг до шевчика по шило.

Позбирав усі малюнки,
Позбирав усі рисунки.
Прикрасив він ними хату,
Ще й зробив собі загату...

- Чи ж то, любий друже Крілю,
Такий звичай на Поділлю:
Що знайдете - те вже й ваше?
Віддавай нам те, що наше!

- Хто ж то, люба Кицю-Мицю,
Йде на ринок у столицю,
Йде собі до Коломиї -
І торбини не зашиє?!

Тільки трошки посварились,
Та до суду не водились,
Бо таки, сказати правду,
То обоє провинились.
Марійка Підгірянка

КИЦЯ
 А наша киця
(де ж то годиться?)
така ласунка, що аж лизунка:
з усіх тістечок і пиріжечок
лизала б тільки кремову пінку
і з торта масу лизати ласа.
Що в роті тане —
це із сметани,
з яєць — білочків,
із різних сочків,
із трішки масла —
як збити разом —
чудова маса!
Лиш де горішки —
це не для кішки.
Ігор Калинець

Віршик про кицю
Мама-киця доню мила:
будеш, доню, чиста, біла,
ось ще хвостика намилю,
чиста киця — дуже мила.

Чисті лапки в кошеняти,
чистій киці добре спати,
мама миє ще животик,
а на черзі мамин котик.

Мама й котика помила
найніжнішим чистим милом.
Чисті в мами-киці діти,
можна трішки відпочити.
Смаль Юлія

Киця Мурка

Киця Мурка все муркоче.
На подушці спати хоче.
Каже дівчинка маленька:
— В тебе лапка є пухленька!
Підклади під вушко,
Буде, як подушка!
Бо подушечка моя
Має квіти по краях.
Ти, як ляжеш спати,
Можеш їх прим’яти!
Ганна Чубач

Киця
Вийшла киця у садочок,
Лапки обтрусила,
Раз пройшлася коло хати, 
На порозі сіла.

Розчесала довгий хвостик
(От же чепуруха!),
Трохи лапку полизала
І помила вухо.

Миє шийку і животик
І на мене гляне,
Бачу, киця сіру спинку
Лизькать не дістане.

Я б гребінчиком їй спинку
Помогла чесати,
Тільки ж мама наказала
Кицю не чіпати.
Катерина Перелісна

Про рудого кота

Рудий кіт у дитячих віршах часто постає веселим бешкетником або добрим другом. Його яскравий колір робить образ особливо привабливим для малюків. Вірші про рудого котика додають настрою, викликають усмішку й надихають дітей на власні маленькі історії про пухнастих улюбленців.

Кіт рудий зеленоокий
Походив по снігу трохи...
Позіхнув і шмиг до хати –
Взимку треба їсти й спати!
Олена Полянська

Рудий кіт
Руді лапки, рудий хвостик,
Руді вушка у кота,
Білі вуса, милий носик.
Ну, а осінь золота!
Заблудився кіт у листі –
Він рудий і все руде.
А проміння золотисте,
Все навколо золоте.
У грибів руденькі шапки,
У беріз фата руда,
У кота руденькі лапки.
Ну, а осінь золота!
Кіт хизується красою.
Він із осінню – рідня,
І милуються собою
Кіт і осінь золота.
Руді шарф і плащ у Тані 
І руда її коса,
А листочки всі багряні.
Ну, а осінь золота!
Оксана Козак 

Рижий кіт
― Хто це там біля воріт?
― Це пухнастий рижий кіт!
―  Що собі підніс муркоче?
Невже пташку їсти хоче?
― Ні, милується зимою,
Її білою габою.

―  Паде лапатий білий сніг
Мені, пухнастому, до ніг. 
Сніжинки легко так злітають,
Танок чарівний свій вивчають.
Та враз хурделиця з'явилась
І все довкола закрутилось.
Мороз щипає мої вуха,
Тож я тіка у дім щодуху.

― Дивися рижий кіт кудлатий
Вже миттю проситься до хати.
Злякався котик наш завії,
Що шубка добре не зігріє.
Марія Данилишин

***
Ліниво потягнувся, старий, рудий кіт,
Ще таке не бачив, увесь білий світ,
Куди не піде, всюди негаразди,
Дуже вже пихаті, стали його ґазди.

Пішов у комору, що він там робив,
Зовсім ненароком сметану розлив,
Ох і було крику щодуху тікав,
З того переляку до вечора спав.

Коли господиня корову доїла,
Його у дійницю вперла якась сила,
Та впала додолу в хліві стало біло,
Тепер з того лиха болить усе тіло.

Як на цьому світі тепер йому жити,
Може щось смачненьке йти перекусити.
Антоніна Грицаюк

ПРО ДІВЧИНКУ МАРИНКУ ТА РУДУ КІШКУ
Є в нас дiвчинка Маринка,
Зовсiм крихiтна дитинка.
I сестричка Галочка,
Галочка-стрибалочка,
I руда вусата киця —
На малюнок подивiться!
Ось Маринка спить у лiжку,
А круг лiжка бродить кiшка.

Кiшка спинку
Вигинає,
На Маринку
Поглядає.
— Ой, як добре у колисцi!
А менi немає мiсця...
Я не хочу спать сама,
В мене й лiжечка нема.
Я пiшла б собi в комiрку,
Тiльки мишачi там нiрки,
Мишенята
Там стрибають,
Кицi спати
Заважають.

Я заснула б на вiкнi —
Буде холодно менi.
Я заснула б у кутку,
У кутку на килимку,
Тiльки там сидить Жучок,
Не пускає у куток.
Ой, як добре у колисцi!
Може, й кицi буде мiсце?
Наша кiшка — в лiжко скiк!
До Мариночки пiд бiк,
Вмить згорнулася в клубочок
I тихесенько вуркоче.

Тут прибiгла Галочка,
Галочка-стрибалочка.
Подивилась — от бiда!
Спить у лiжечку руда.
— Ах ти ж, киця, наша киця!
Так робити не годиться,
Бо Мариночка мала
Налякатися могла!..
А Мариночка прокинулась,
Побачила кiшку — i смiється!
Наталя Забіла

Рижий кіт
Сонце сховалось на заході - ви подивіться лишень.
Кіт мій рижими лапами пішов проводжати день. 
Осінь уже припленталась - там он, біля воріт. 
І як її передбачити? Вона ж як мій рижий кіт.
Захоче - покаже пазурі, мов в неї вселився чорт, 
Чи голосно так замуркає, як тисяча рижих морд. 
Насправді вона скажена, нехай там і золота, 
Щоб зовсім не збожеволіти, треба завести кота.
Бо хочеться цих банальностей - любові і доброти, 
Я знаю без жодних сумнівів, що світ врятують коти.

РУДЕ КОШЕНЯ
Руде, пухнасте кошеня
Сиділо край доріжки.
А дощ, що лив майже щодня,
Знов не втихав ні трішки.

Кленове листячко зірвав
Малий бешкетник-вітер.
Осінній морок все сховав,
Де ж кошеняті дітись?

Нема домівки в малюка,
По вулиці блукає…
Намокла шерсть його руда,
Замерз, тепла шукає…

— Не плач, маленьке,йди сюди,
Тремтіти вже не треба!
Тебе врятую від біди,
Візьму тебе до себе!

В теплі мій котик відігрівсь,
Замуркотів тихенько.
Враз в домі смуток десь подівсь,
Хоч гостював давненько.

Вселились ласка і любов
Разом із кошенятком.
Добро не знає перепон!
Діліться ним, малята!
Тетяна Строката

Вірши про білого котика

Білий кіт у віршах — це символ ніжності, чистоти та затишку. Він часто постає лагідним другом, який любить грітися на сонечку чи дрімати на м’якій подушці. Такі вірші викликають у дітей відчуття спокою та тепла, а також допомагають розвивати чутливість до краси навколо.

Білий кіт
Котик  вибіг  за  ворота,
А  на  вулиці  -  зима!
Білий  сніг  і  білий  котик  -
 І  кота  немов  нема!
Лиш  на  кінчику  хвоста
Видно  плямки  у  кота.
Бондаренко

Біленький  котик
Котик наш такий гарненький!
Білий він, завжди чистенький!
Мама-киця так навчила,
Що вмивається без мила.

Рано-вранці, на світанку,
Кошеня... ще до сніданку,
Миє лапки, очі, носик
І голівку та животик.

Вчила киця кошенятко
Ще з дитинства до порядку!
Наталія Паснак

КОТИК
В дзеркало дивилося
Біле котеня
Й дуже зажурилося
Якось серед дня.
Пострибало з хатоньки,
Сум його бере:
- Я уже вусатеньке,
- Я уже старе.
- До Оленки тулиться:
- Заховатись слід, -
- Засміють на вулиці,
- Скажуть: „Що за дід?
Леонід Куліш-Зіньків

Вірши про чорного кота

Чорний кіт у віршах для дітей може бути не лише містичним героєм, а й веселим, грайливим другом. Такі вірші допомагають позбутися забобонів, показують, що чорний котик — це звичайна пухнаста тваринка, яка приносить радість і тепло. Дітям цікаво слухати про його пригоди, а старші школярі можуть обговорити символіку чорного кота в літературі.

Чорний кіт
Чорний кіт рихтувався
перебігти мені дорогу.
Але я перебігла перша.
Чорний кіт зажурився - 
Тепер його, мабуть,
спіткає невдача.
Марина Павленко

КОТИК-ЧАРІВНИК
Біля річки недалечко
Є малесеньке містечко.
У будинку, на горищі,
Там, де зорі трохи ближчі,
Оселився мандрівник,
Літній котик-чарівник.
Чорне хутро, жовті очі,
Бачать добре й серед ночі.
Гостроверхий капелюх
Має дірочки для вух.
Котик довго мандрував,
Довго дім собі шукав
І обрав пусте горище,
У містечку най-найвище.
І відтоді чарівним
Стало те горище з ним.
Оксана Весна

***
Чорний котик сірій мишці
Дах полагодив на хижці.
І відтоді знає світ:
Він – хороший чорний кіт!

***
Чорна й біла кішки
бавляться у сніжки,
одна одну доганяє -
день і ніч у грі минає.

Сніг летить як мушка,
падає на вушка.
В киць немає шапки
і померзли лапки.

Біла киця у снігу,
наче голка у мішку.
Чорна киця на снігу
наче плямка на виду. 

Іде кіт через лід
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.

Коли чує він: зима
Його біла підзива.

— Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?

— Бо я чорний, — каже кіт, —
Я лишаю чорний слід.

Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.

І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.

Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!
Микола Вінграновський

ЧОРНА КІШКА
В чорнім небі чорна кішка
Чорну шкоду робить нишком!
Десь взяла прозорі крила,
Хоч літати геть не вміла.

По драбині величезній
Вмить залізла височезно,
Й забирає з неба зорі,
Щоб пітьма була, як море...

Жовті лупають очиці.
Знає: — Красти не годиться!
Та надумала сховати,
Темінь хай іде до хати!

В темноті, як не крутити,
Чорну кішку не знайти там!
Тож маленькі сірі мишки
Не втечуть ніяк від кішки!
Тетяна Строката

Ще вірші про чорного кота є у добірці Віршів на Хеловін.

Колискові про котиків

Котики часто стають героями колискових пісень і віршиків, які допомагають заспокоїти дитину перед сном. Лагідні рядки про пухнастого котика створюють атмосферу затишку й тепла. Такі вірші можна читати малюкам перед сном, поєднуючи читання з тихим муркотінням, щоб зробити засинання ще приємнішим.

Котику сіренький
Котику сіренький,
Котику маленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті.

Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик — воркотати.

Ой на кота воркота,
На дитинку дрімота.
А-а-а-а! А-а-а-а!

КОТИК ТИХО ВОРКОТИТЬ

Вечір. Зорі. Повна тиша.
Онуча дідусь колише. 
Котик тихо воркотить, 
Бо в колисці хлопчик спить
Спи, внучатку, моя мріє, 
Дідусева ти надія. 

Спи, Юрасю, засинай, 
Мою пісню наслухай.
Одцвіла рясна калина, 
Достига в саду малина. 

Сон маляті не пусте, 
В сні маляточко росте.
Спи, внучатку, моя мріє, 
Дідусева ти надія. Спи. 
Не бійся в сні літать, 
Швидше будеш виростать
Варвара Гринько


КОТИК РОМЧИК

Котик Ромчик йде по хаті, 
Він збудить не хоче Каті. 
Тихо в ліжко заглядає, 
Біля ніжок спать лягає.
Кіт сіренький, кіт смирненький, 
Муркотить. Він ще маленький. 

Не ворушиться. Муркоче... 
Бо Катруся спати хоче.
Спить маля. А Ромка слуха. 
Піднімає білі вуха. . . 
Що — прокинулась? Невже? 
Сон дитині стереже.
Варвара Гринько

Картки з віршами про котів (PDF для друку)

Щоб читання віршів було ще цікавішим, ми підготували набір карток у форматі PDF. На кожній картці — короткий віршик про котика та яскрава ілюстрація. Їх можна роздрукувати, вирізати й використовувати вдома або в дитячому садочку. Такі картки зручно брати із собою в дорогу, використовувати для ігор, навчання напам’ять чи навіть як маленькі подарунки для дітей.

Поради, як перетворити вивчення віршів на гру

Щоб вивчення віршів не стало рутиною, перетворіть його на веселу гру. Ось кілька ідей:

• «Театр одного актора»: Запропонуйте дитині розіграти вірш по ролях, імітуючи рухи та інтонації котика.
• «Схованки»: Вивчайте вірш по одному рядочку. Заховайте кожен рядок у різних місцях кімнати, і дитина має знайти їх у правильному порядку.
• «Загадай-відгадай»: Замінюйте слова у вірші на інші, щоб дитина відгадувала правильне слово за контекстом.
• «Малюємо вірш»: Запропонуйте дитині намалювати те, про що йдеться у вірші. Це допомагає візуалізувати текст і краще його запам’ятати.

Більше віршів про різних тварин у цій добірці.

А тут – віршики про птахів. І ще до вашої уваги вірші про різних комах.

Як розвивати творчі здібності дитини під час читання віршів

• Малювання та вірші: Читайте вірш, а дитина хай малює те, що чує. Нехай вона намалює, як виглядає котик, у що він грає, що він робить. Це розвиває уяву та вміння переносити слова в образи.
• Продовження історії: Запропонуйте дитині закінчити вірш, придумавши свою власну кінцівку. Це стимулює креативне мислення.
• Створення власного вірша: Використовуйте вірші як шаблон. Попросіть дитину придумати власні рими про її улюбленого котика. Це розвиває словниковий запас та креативність.

На замітку дорослим

Не змушуйте дитину вчити вірші, якщо вона не хоче. Ваша головна мета — зробити процес приємним. Пам’ятайте, що головне — це не ідеальна вимова чи точне відтворення тексту, а радість від спільного читання та спілкування. Насолоджуйтесь цим часом, адже саме такі моменти формують у дитини любов до книги та рідної мови.