Казкові легенди про зиму для дітей: історії народів світу

Якщо ви шукаєте легенди про зиму для дітей, то ця збірка відкриє двері до чарівного світу! Ми вирушимо у подорож різними країнами — від засніжених українських степів, де панує Морана, до холодних гір Японії, де блукає Юкі-онна. Ви дізнаєтеся, як Старий Зима змагався з Весною в ірокезьких племенах, познайомитеся із грізним, але справедливим Крампусом та дізнаєтеся, як Сніг знайшов свій сріблястий колір завдяки маленькому Підсніжнику. Ці історії розкажуть вашим малюкам про важливість добра, мужності та про вічний, дивовижний цикл природи.

Для дітей такі історії — це чудовий спосіб поєднати пізнання світу з казковим мисленням. А для педагогів і батьків — можливість урізноманітнити заняття, тематичні тижні чи зимові свята.

У добірку увійшли адаптовані під дитяче сприйняття зимові легенди народів світу:

• про слов’янську Моране — володарку морозної зими;
• давньогрецького Борея — швидкого зимового вітра;
• японську Юкі-Ону — дух зимових снігів;
• кумедного, а подекуди й повчального Крампуса;
• а також теплі історії про те, як сніг отримав свій білий колір, чому підсніжник став вісником весни та інші світлі сюжети.

Зимова легенда про Морану, володарку Зимового Сну (Слов’янська казка)

• Країна походження: Слов’янські народи (Україна, Польща, Чехія та ін.).

Жила на світі велика Богиня, яку звали Морана. Вона була Володаркою великого і холодного царства – Зими. Усе, чого торкалася Морана, ставало синім від морозу та вкривалося крижаним блиском. Її найближчими слугами були Мороз, який малював дивовижні візерунки на шибках, та Хуртовина, яка гралася у високому небі білим, пухнастим снігом.

Щойно Морана виходила зі свого крижаного палацу, земля засинала. Дерева скидали своє зелене вбрання, ховаючи життєву силу всередину стовбурів. Звірі лягали у теплі барлоги, а маленькі річки покривалися товстою, прозорою ковдрою льоду. Усе навколо ставало тихим і прекрасним, оповитим сріблястим сном.

Морана любила свою могутність, але вона знала великий Закон Світу: не може Зима панувати вічно. Щороку, коли приходив час, з теплих країв поверталася її сестра, добра і світла Богиня Весна. Весна несла в руках гаряче Сонце та дзвінкі струмочки.

Морана дуже не хотіла відступати. Вона кликала Мороза і Хуртовину, щоб вони міцніше тримали землю у крижаних обіймах. Вони сперечалися з Весною: сперечалися довгими завірюхами та таненням снігу, холодними ночами та першими теплими променями. Це була боротьба двох великих сил.

Але щойно Весна посміхалася, її сила ставала непереможною. Лід Морани тріскався, сніг починав танути, а втомлена Морана мусила відступити. Люди, радіючи поверненню тепла та Сонця, робили опудало Морани і, проводжаючи її, спалювали або топили його в річці. Це був символ: прощання з холодною зимою і запрошення для яскравої та родючої Весни.

І тоді Морана вирушала до свого палацу відпочивати, засинаючи глибоким сном. Вона знала, що за багато місяців Весна втомиться, Літо мине, і прийде її час знову вийти на землю, щоб дати природі час для відпочинку та оновлення під покривом її сріблястої та тихої Зими.

Морана. Освітня цінність легенди та питання до дітей

Про що ця легенда (коротко):

Розповідає про богиню Морену, яка приносила холод, тишу і зимовий сон природі. Вона стерегла землю, поки та відпочивала до приходу весни.

Освітня цінність:

• дає розуміння народних уявлень про природні цикли;
• розвиває знання про слов’янську міфологію;
• формує повагу до змін сезонів і природних ритмів.

Питання до дітей:

• Чому, на твою думку, зима важлива для природи?
• Чим образ Морани відрізняється від образів інших казкових героїв?
• Як ти уявляєш прихід весни після влади Морани?

Борей, бог Північного Вітру. Грецька легенда про зиму для дітей

• Країна походження: Давня Греція.

У великому і синьому небі, де мешкали олімпійські боги та герої, жив могутній Вітер, якого звали Борей. Він був сином ранкової зорі, на ім’я Еос, і він керував Північним Вітром.

Борей був не схожий на своїх братів-вітрів. У нього були великі, сильні крила, схожі на крила сокола, і довгі, темні бороди, на яких іноді затримувалися крижані іскри. Його голос був гучним, як грім, і холодним, як дзвін гірського кристалу.

Борей жив далеко на півночі, у Фракії (так тоді називали холодну країну). Саме звідти він вилітав, коли наставала його пора. Коли Борей прокидався і махав своїми величезними крилами, він одразу приносив на теплу землю зиму. Він не був злим, але був дуже серйозним і холодним. Коли він летів, він робив глибокий вдих, і повітря навколо ставало крижаним.

Його завдання було важливим: він повинен був очищати світ. Борей був великим помічником Бога моря Посейдона, коли треба було навести порядок серед хвиль. Він міг викликати люті бурі на морі та суходолі, але він також знав, як зупинити спеку.

Коли сонячний Бог Аполлон світив занадто сильно, і все починало в’янути від спеки, Борей спускався з гір. Його холодний подих давав людям та рослинам перепочинок.

Греки знали, що Борей – це не просто мороз, це потужна сила природи, яку не можна ігнорувати. І хоча його вітер був колючим і пронизливим, люди шанували його, адже він приносив зміну сезонів та очищення після довгого спекотного літа. Коли навесні його сила слабшала, це означало, що тепло знову перемогло, і Борей повертався на північ відпочивати до наступної зими.

Борей. Про що ця легенда: дидактичний матеріал

Про що ця легенда:

Борей — швидкий і сильний зимовий вітер, що приносить холод з Півночі. Він уособлює силу природи та її непередбачуваність.

Освітня цінність:

• знайомить дітей із давньогрецькою міфологією;
• пояснює природне явище «північний вітер»;
• розвиває розуміння, що погодні явища мають причини.

Питання до дітей:

• Який вітер ти уявляєш, коли думаєш про Борея?
• Чому взимку вітер може бути сильнішим?
• Як змінюється погода, коли приходить північний вітер?

Японська легенда про Юкі-онна, Снігову Діву

• Країна походження: Японія.

Далеко в горах Японії, де зими бувають довгі та дуже сніжні, живе дух, якого називають Юкі-онна — Снігова Жінка. Вона не людина, а прекрасний дух, що народжується з холодного повітря та свіжого снігу. Юкі-онна завжди одягнена в тонке біле кімоно. Вона така бліда й прозора, що іноді її майже не видно серед заметів. Її волосся чорне, як воронове крило, а очі пронизують холодом, як чистий лід. Вона не залишає слідів на снігу — здається, що вона просто ковзає над ним.

Кажуть, Юкі-онна з’являється лише в найлютіші хуртовини, коли сніг падає густими шапками, а вітер завиває, ховаючи всі дороги.

Одного разу двоє дроворубів, старий і молодий, заблукали в горах під час страшної заметілі і знайшли прихисток у маленькій хижі. Вночі, коли вони спали, двері відчинилися, і до хатинки зайшла Юкі-онна.

Вона схилилася над старим і дихнула на нього. Її подих був такий крижаний, що старий одразу перетворився на шматок льоду. Юкі-онна підійшла до молодого дроворуба, який тремтів від жаху, і пильно подивилася на нього. Вона була такою гарною, але такою холодною!

— Я не вбиватиму тебе, — прошепотіла вона, а її голос був схожий на дзвін тисячі крижинок. — Ти молодий і життя твоє ще не почалося. Але ти повинен пообіцяти мені, що ніколи й нікому не розповіси про те, що ти бачив сьогодні вночі. Ніколи! Якщо ти порушиш цю клятву, я повернуся і заберу тебе.

Молодий дроворуб, заціпенілий від страху, пообіцяв мовчати. Юкі-онна зникла в хуртовині так само тихо, як з’явилася.

Минуло багато років. Дроворуб повернувся додому, одружився з красунею, і вони жили щасливо. Одного снігового вечора, коли їхні діти вже спали, чоловік подивився на дружину і згадав ту ніч.

— Яка ти бліда, люба, — сказав він, — ти нагадуєш мені дивний сон, який я бачив багато років тому. Тоді я зустрів Снігову Жінку, Юкі-онну…

Він почав розповідати їй усю історію, про яку обіцяв мовчати. Щойно він закінчив, його дружина встала, а її обличчя стало білим, як сніг.

— Ти порушив свою обіцянку, — її голос зазвучав, як той дзвін крижинок. — Я — та сама Юкі-онна. Я пощажу тебе знов, бо ти — батько наших дітей.

Юкі-онна мусила піти. Вона заборонила йому коли-небудь погано поводитися з їхніми дітьми, а потім розчинилася у повітрі.

Дроворуб більше ніколи її не бачив. Він зрозумів, що Юкі-онна навчила його найважливішого: дотримувати свого слова і цінувати тепло родини.

Легенда про зиму “Юкі-Онна”. Дидактичний матеріал та мораль історії

Про що ця легенда:

Говорить про доброзичливий дух зими, який приносить сніг та оберігає подорожніх. У дитячій адаптації — це спокійний і лагідний образ.

Освітня цінність:

• розширює уявлення про культуру Японії;
• показує, що в різних народів різні уявлення про зиму;
• формує міжкультурну повагу та цікавість.

Питання до дітей:

• Чому Юкі-Она у легенді поводиться лагідно?
• Чим японська зима може відрізнятися від нашої?
• Як би ти подякував духу, який приносить красивий сніг?

Легенда про Старого Зиму та Вождя Весну племен ірокезів

• Країна походження: Племена Ірокезів (Північна Америка).

Дуже давно, коли річки індіанців-ірокезів були скуті товстим льодом, а дерева стояли голі, на землі панував Старий Зима. Старий Зима був могутнім, але дуже суворим вождем. Його волосся було білим, як сніг, а його одяг був із криги та колючого вітру. У руках він завжди тримав довгу палицю. Щоразу, коли він торкався палицею землі, річка замерзала і тріщав мороз.

Старий Зима сидів у своєму вігвамі, вкритому снігом, і час від часу випускав з димаря густий, холодний дим, який перетворювався на хуртовини.

Одного разу, коли його панування тривало вже багато місяців, до нього в гості прийшов Молодий Вождь. Це був Вождь Весна.

Молодий Вождь був гарним і сильним. Його одяг був сплетений із зеленого листя та перших квітів, а його голос був дзвінким, як спів птахів. Куди б він не ступав, під снігом одразу пробивалася трава.

Старий Зима запросив його до свого вогнища. Хоча вогнище горіло, Воно майже не давало тепла, бо стіни вігваму були крижані.

— Сідай, — сказав Старий Зима, а його голос був схожий на скрип льоду. — Який ти сильний і сміливий, що прийшов до мене в таку холоднечу. Розкажи мені, які великі справи ти робив у своєму житті?

Молодий Вождь Весна посміхнувся, і від його посмішки у вігвамі стало трошки тепліше.

— Я можу змусити струмочки сміятися, — розповів він. — Я можу прикрасити дерева зеленим вбранням і змусити землю прокинутися, щоб вона нагодувала твоїх людей.

Старий Зима, намагаючись не зважати на тепло, яке почало його дратувати, почав розповідати про свої справи:

— А я можу зробити річки такими міцними, що по них можуть ходити люди! Я дарую людям чистий, білий сніг, щоб земля відпочила, і коли я дихаю, мисливець завмирає від мого морозу.

Вони продовжували говорити. Старий Зима розповідав про свої крижані стріли та завірюхи, але Молодий Вождь Весна говорив про Сонце та квіти.

Чим більше говорив Вождь Весна, тим більше ставало тепла. Стіни вігваму почали танути, а крижаний одяг Старого Зими почав мокнути. Йому стало нестерпно жарко.

Він зрозумів, що настав його час йти. Молодий Вождь Весна переміг не силою, а теплом і новим життям. Старий Зима встав, взяв свою палицю і повільно вийшов із вігваму, швидко зменшуючись, перетворюючись на маленький потік води.

Так Старий Зима, важкий і холодний, відступає, і на його місце приходить теплий і життєдайний Вождь Весна, приносячи на землю радість та зелень.

Старий Зима й Вождь Весна. Освітній зміст та питання для обговорення

Про що ця легенда:

Оповідає про зустріч двох сил — Зими і Весни, які вчаться поважати час одне одного та ділитися Землею.

Освітня цінність:

• чудово пояснює зміну сезонів;
• навчає співпраці й взаємоповазі;
• розвиває екологічне мислення.

Питання до дітей:

• Чому важливо, щоб Зима і Весна “чергувалися”?
• Як би змінилося життя людей і тварин, якби зими не було?
• Який сезон ти любиш найбільше і чому?

Легенда про Крампуса, Різдвяного чорта (Європейська легенда про зиму)

• Країна походження: Центральна Європа (особливо Австрія, Баварія та інші альпійські регіони).

У холодних горах, далеко від міст, здавна мешкає дивна і трохи страшна істота, яку звуть Крампус. Він не такий, як Дід Мороз чи Святий Миколай. Він — їхній повний протилежний бік.

Крампус виглядає як великий, волохатий, темно-коричневий або чорний чорт. У нього гострі роги, як у гірського цапа, довгий язик, що звисає, і гучні, дзвінкі ланцюги. Коли він іде, його ланцюги дзвенять, попереджаючи, що він близько.

Нашіптують, що Крампус — це син Гель, богині підземного світу з давніх скандинавських міфів.

Крампус з’являється лише в грудні, коли надходить час різдвяних свят. У ці дні він не спить, а мандрує за Святим Миколаєм.

У чому ж його робота?

Святий Миколай — добрий і мудрий старий. Він приходить до дітей, щоб нагородити тих, хто був слухняним, добрим і працелюбним цілий рік. Він дарує їм фрукти, горіхи та маленькі подарунки.

Але якщо Святий Миколай бачить у своїх записах, що дитина була неслухняною, грубою чи лінивою, тоді він може покликати Крампуса!

Крампус — це той, хто лякає та ганяє неслухняних дітей. Він носить із собою мішок або кошик, куди, за легендою, він може забрати найзавзятіших пустунів. Він також має прутики або віника з берези, якими він символічно “навчає” їх поводитися краще.

Суть цієї легенди не в тому, щоб зробити комусь боляче, а в тому, щоб нагадати дітям: їхні вчинки мають значення. Навіть коли навколо свято, потрібно пам’ятати про доброту, слухняність і повагу. Страшний Крампус існує для того, щоб усі цінували доброту і світло, яке приносить Святий Миколай.

Тому щороку, коли чути дзвін ланцюгів у грудні, всі згадують: Крампус приходить лише до тих, хто забув про добрі справи!

Крампус. Дидактичний матеріал та мораль

У дитячій адаптації образ лагідний і повчальний.

Про що ця легенда:

Розповідає про створіння, яке нагадувало дітям бути ввічливими та допомагати іншим взимку.

Освітня цінність:

• виховує чемність та відповідальність;
• показує, що добро вчинками важливіше за подарунки;
• розвиває вміння аналізувати поведінку.

Питання до дітей:

• Чому Крампус у легенді допомагає дітям?
• Які добрі справи можна робити взимку?
• Що означає бути чемним у твоєму розумінні?

Дитяча зимова легенда Як сніг своє срібло знайшов (Народна)

• Походження: фольклорний мотив

На початку часів, коли Зима тільки вчилася приходити на землю, з’явився перший Сніг. Він був надзвичайно легким і холодним, але мав одну біду: він був невидимий. Так-так, він не мав жодного кольору. Коли він падав, він зливався з сірим небом і тьмяною землею, і ніхто не знав, що прийшла Зима.

Сніг засумував і вирішив знайти собі вбрання. Він спустився у сад, де ще панувала осінь, і насамперед звернувся до прекрасної Фіалки:

— О, чарівна Пані! — прошепотів Сніг, — Ти маєш такий глибокий і таємничий фіолетовий колір. Чи не поділишся ти ним зі мною, щоб люди змогли побачити Зиму?

Фіалка гордовито підняла свою оксамитову голівку:

— Мій колір — це моя слава! Я не можу віддати його комусь іншому. Якщо ти будеш такий же гарний, як я, хто тоді буде чекати мого приходу навесні? — промовила вона, і Сніг сумно полетів далі.

Він кружляв, поки не натрапив на Троянду, яка горіла насиченим, царственим рубіновим кольором.

— О, Королево! — заблагав Сніг, — Твій червоний колір — найвеличніший! Дозволь мені взяти хоч крапельку, щоб і я міг бути яскравим.

Троянда, захитавшись від вітру, відповіла з вишуканою відмовою:

— Вибач, але якщо ти будеш мати мій колір, то всі будуть захоплюватися не лише моєю красою, а й твоєю, тому я не дам тобі свого кольору.

Скрізь, куди б не звертався Сніг — до жовтого Соняшника, до синього Дзвоника — він чув лише “Ні”. Усі квіти боялися, що він забере їхню унікальність.

З важким серцем і зовсім безбарвний, Сніг прилетів до темного, сонного лісу. І тут, під старим пнем, він побачив маленьку, тендітну, але дуже сміливу квітку — Підсніжник.

— Чому ти такий сумний і безбарвний? — запитав Підсніжник своїм тихим голосом. Він не боявся холоду.

Сніг розповів про свої мандри та невдалі прохання.

Вислухавши його, Підсніжник сказав:

— Не сумуй. Я не такий яскравий, як Троянда чи Фіалка, але мій колір належить мені. Це колір чистоти і надії. Я дарую тобі його! Візьми моє срібно-біле сяйво — і ти станеш помітним, але при цьому ніжним і мирним.

Сніг був настільки вражений такою добротою, що прийняв цей дар із великою вдячністю. Вмить він став білосніжним, блискучим, а його вбрання засяяло, як мільйони діамантів.

З того дня Сніг пам’ятає, хто був до нього найдобрішим. Щойно він спускається на землю, він одразу ж ніжно накриває Підсніжник своєю пухнастою, теплою ковдрою. Він захищає свого друга від лютого морозу, щоб той міг набратися сил і першим зустріти Весну, коли Сніг, виконавши свою справу, почне танути.

Легенда про підсніжник. Мораль, освітня цінність та питання до дітей

Про що ця легенда:

Сніг просив у різних квітів подарувати йому колір. Лише підсніжник поділився своєю білизною. Тому сніг став білий, а підсніжник — символом доброти.

Освітня цінність:

• чудовий матеріал для морального виховання;
• розвиває розуміння добрих учинків;
• підтримує інтерес до природи й рослин.

Питання до дітей:

• Чому саме підсніжник допоміг снігу?
• Який колір міг би мати сніг, якби інша квітка допомогла першою?
• Чого нас навчає ця казкова історія?

Легенда про Білу Сову та Руде Лисеня (Історії про тварин)

У далекому зимовому лісі, де дерева вкривалися срібними шапками, жила Мудра Біла Сова. Уночі її крила сяяли, немов місячне світло, і жоден вітер не міг збити її з дороги.

Одного морозного вечора Сова почула тоненький писк. Під ялинкою тремтіло маленьке руде лисеня — воно відстало від мами під час хуртовини.

— Не бійся, малюк, — промовила Сова, спускаючись на нижню гілку. — Хуртовина скоро скінчиться. Я допоможу тобі.

Лисеня підняло очі, повні довіри. Сова розкрила великі крила, захищаючи його від холодного вітру. Її пухнасті пір’ячка створили теплу ковдру, і лисеня перестало тремтіти.

Коли небо прояснилося, Сова піднялася високо над лісом і побачила стежку, що вела до нори. Вона повернулася й тихо прошепотіла:

— Я знаю, де твій дім.

Під її пильним поглядом лисеня обережно йшло засніженою стежкою, доки вдалині не з’явилася мама-лисиця. Вона підбігла й міцно притиснула малюка.

— Дякую тобі, Мудра Сово, — сказала мама-лисиця. — Ти врятувала мою дитину.

Біла Сова лишень кивнула й полетіла у нічне небо. Відтоді кажуть:
коли над зимовим лісом ширяє біла сова, жодне дитинча не пропаде у хуртовині.

Освітній ефект та розвиток емоційного інтелекту

Освітня цінність

Емоційний інтелект (SEL): історія вчить співчуттю, підтримці молодших, розпізнаванню чужих емоцій (страх, турбота, довіра).

Безпека та орієнтування в природі: діти розуміють, що під час негоди важливо залишатися поруч із дорослими та не відходити далеко.

Природознавство: знайомство з тваринами зимового лісу (сова, лисиця), їхньою поведінкою та адаптаціями до холоду.

Мораль: важливість допомоги тим, хто опинився у складній ситуації.

❓ Питання для обговорення з дітьми
Про емоції та поведінку

Як почувався лисеня, коли заблукало?

Чому лисеня довірилося Сові?

Які емоції відчувала мама-лисиця, коли знайшла малюка?

Як ви думаєте, чому Сова вирішила допомогти, хоча могла просто полетіти далі?

Про дружбу та доброту

Чи завжди друзі виглядають однаково або належать до одного виду?

Чому важливо допомагати іншим, навіть якщо ми їх не знаємо?

Як би ви допомогли знайомому, який загубився або злякався?

Про природу

Як Сова змогла знайти стежку додому?

Чому сова може літати тихо і далеко бачити вночі?

Як тварини ховаються від хуртовини?

Про безпеку взимку

Чому лисеня заблукало? Що було небезпечно в ситуації?

Як поводитися дитині, якщо вона загубилася в парку чи лісі?

Завантажити збірку «Легенди про зиму для дітей» (PDF)

Підготували для вас зручну PDF-збірку зимових легенд різних народів світу, адаптованих для дітей. У файлі — гарно оформлені тексти легенд, які можна читати на уроці, у гуртку, у садочку або вдома, роздрукувати чи використовувати на інтерактивній дошці. Матеріал стане у пригоді вчителям, вихователям і батькам, які хочуть додати до зимових занять трошки казкової атмосфери.

Додаткові матеріали: інші легенди та факти про зиму для дітей

• Легенди про святого Миколая
• Загадки про зиму для дітей
• Прислів’я та приказки про зиму
• Зимові описи природи: есе та дидактичний матеріал
• Скоромовки на зимові теми
• Цікаві факти про зиму для дітей