Коли дитина починає ходити: норма та етапи розвитку

Набуття навички самостійної ходьби у дитини: етапи, норма, поради батькам

Самостійна ходьба — один із найважливіших етапів фізичного розвитку дитини. Не дивно, що багато батьків з нетерпінням чекають перших кроків малюка. Але деякі діти починають ходити вже у віці восьми місяців, а інші навіть після року віддають перевагу повзанню або руху з опорою. Важливо знати: і те, й інше — абсолютна норма.

Здорова дитина, зазвичай, опановує навичку самостійної ходьби до 15 місяців, а за деякими даними — до 18 місяців. Тому не варто порівнювати дітей між собою. Набагато корисніше спостерігати за власною дитиною та відзначати позитивну динаміку в її розвитку.

📌 Основні вміння, які має опанувати дитина в 1 рік.

Етапи розвитку самостійної ходьби

1. Піднімання з опорою.
   На цьому етапі важливо навчити дитину правильно падати. Сідати треба на сідниці. Щоб показати, як це зробити, однією рукою допоможіть відвести сідниці трохи назад, а іншою — нахиліть тулуб уперед до напівзігнутого положення і легко натисніть, щоби дитина присіла.
2. Стійкість біля опори.
   Якщо спочатку дитина опирається грудьми, то згодом — лише однією рукою. Запропонуйте іграшку в іншу руку, щоб стимулювати розвиток цього етапу.
3. Перетоптування біля опори.
   Малюк починає по черзі піднімати ніжки, тренуючи баланс при стоянні на одній нозі.
4. Ходьба вздовж опори.
   Якщо дитина встала біля дивану — простягніть іграшку або руки з іншого боку, щоби заохотити її рухатися вздовж.
5. Переходи між опорами.
   З часом дитина починає переходити від однієї опори до іншої, поступово долаючи дедалі більші відстані.

Якщо дитина не йде самостійно

Іноді малюк вже має фізичну змогу ходити, але не робить цього, віддаючи перевагу повзанню або ходить лише за руку, бо почувається невпевнено. У таких випадках надмірна увага з боку батьків може лише посилити страх.

Тому не варто вимагати від дитини самостійності — краще створювати сприятливі умови для її розвитку. Наприклад, давайте в обидві руки велику м’яку іграшку (щоб не було змоги триматися за дорослого), покличте малюка з одних обіймів в інші, поступово збільшуючи відстань, яку йому треба подолати.

Чи потрібні ходунки?

Це питання викликає суперечки серед батьків. З одного боку, ходунки звільняють руки мами, дитині цікаво, бо вона може швидко і безпечно почати пересуватися без зайвих зусиль. Але з іншого — вони мають серйозні недоліки:

• Спочатку ходунки створювались для дітей із порушеннями розвитку.
• У здорових дітей ходунки обмежують природні способи вивчення рухів.
• Вони порушують формування правильної ходи: дитина спирається грудьми на край і відштовхується пальцями.
• Напружуються м’язи спини.
• Можуть спричинити травми — при падінні малюк не встигає згрупуватись.
• Діти звикають до пасивності: чекають, поки їх «посадять» і вони знову «підуть».
• Складно відучити дитину від ходунків, спонукання до самостійної ходи може викликати істеріку.

Ходьба — природний процес. Дайте дитині можливість розвиватися у власному темпі. Наберіться терпіння, не порівнюйте, заохочуйте — і результат не змусить себе чекати.

---

Поради для батьків щодо перших кроків