Поезія Ліни Костенко — це справжня скарбниця української літератури, яка захоплює читачів будь-якого віку. Особливе місце в її творчості посідають дитячі твори, зокрема з видатної збірки «Бузиновий цар». Вони сповнені щирого гумору, яскравих казкових образів, любові до тварин та глибокого відчуття краси рідного краю. Твори поетеси входять до шкільної програми з літературного читання у 2, 3 та 4 класах.
У цій статті зібрано найкращі автентичні вірші Ліни Костенко для дітей: від зовсім коротких римувань, які легко вивчити напам’ять, до мальовничої пейзажної лірики, творів про маму та патріотичної поезії.
«Бузиновий цар» — головна дитяча казка Ліни Костенко
Цей знаменитий вірш дав назву цілій збірці дитячих творів поетеси. Це чарівна казка про таємничий світ вечірнього саду, де дитяча уява перетворює звичайний бузиновий кущ на справжнє казкове царство.
У садочку-зеленочку
ходить вишня у віночку.
Хтось їй грає на дуду,
подивлюся я піду.
Баба каже: — Не ходи!
Темні поночі сади.
Там, де вітер шарудить,
бузиновий цар сидить.
Брови в нього волохаті,
сиві косми пелехаті.
Очі різні, брови грізні,
кігті в нього як залізні,
руки в нього хапуни —
так і схопить з бузини!
Я кажу їй: — Бабо, ні!
Очі в нього не страшні.
На пеньочку, як на троні,
він сидить собі в короні.
Грає в дудку-джоломію,
я заграв би, та не вмію.
А навколо ходять в танці
квіти — всі його підданці.
Є оркестри духові,
равлик-павлик у траві.
Три царівни бузинові
мають кожна по обнові.
Невсипущі павуки
тчуть серпанки і шовки.
На царевій опанчі
Зорі світяться вночі.
Він сидить у бузині,
усміхається мені.
Короткі вірші Ліни Костенко для дітей (легко вивчити)
Ці невеличкі за обсягом поезії мають чіткий ритм, простий сюжет та чудово підходять для першокласників і другокласників, коли потрібно швидко підготувати вірш на урок.
Соловейко застудився
Короткий і дуже ритмічний вірш про лісового співучку, який захворів через дощ.
Дощик, дощик, ти вже злива!
Плаче груша, плаче слива.
Ти періщить заходився,
соловейко застудився.
А тепер лежить під пледом,
п’є гарячий чай із медом.
Місяць уповні
Гумористичний та яскравий вірш про нічні зміни місяця на небі.
Вибіг місяць з-за діброви,
погубив на вітрі брови,
заховав за спину руки,
ходить лисий, без перуки.
Смуток зорям невимовний:
ой, який тепер він повний!
А як був молодиком,
був худесеньким серпком…
Перегляньте також нашу добірку: Короткі вірші Лесі Українки для дітей — легкі поезії для 2, 3 та 4 класів.
Вірші Ліни Костенко про природу та пори року
Пейзажна лірика Ліни Костенко розвиває у школярів спостережливість, навчає помічати дива навколишнього світу та тонко відчувати красу рідної землі у будь-який сезон.
Вірші Ліни Костенко про весну для дітей
Легкі весняні поезії про пробудження лісу та перші теплі дні.
Телеграма-блискавка
Вночі за вовчими ярами
зайці давали телеграми.
І прочитала так сосна:
«Чекайте квітами Весна».
Зелені дзьобики бруньок
Ворони каркали у кронах.
Світило сонце з висоти.
Бруньки мовчали при воронах,
що завтра хочуть розцвісти!
Баба Віхола
Казкова та жива поезія про перші снігопади й зимову негоду.
Баба віхола, сива Віхола
на метільній мітлі приїхала.
В двері постукала, селом вешталась:
— Люди добрії, дайте решето!
Ой, просію ж я біле борошно,
бо в полях іще дуже порожньо.
Сині пальчики — мерзне житечко.
Нема решета, дайте ситечко.
Полем їхала, в землю дихала
баба Віхола, сива Віхола…
Пряля
Один із найвідоміших віршів про зиму для 3 і 4 класів, де природа порівнюється з майстринею-прялею.
Сидить пряля та й пряде —
сніг іде — іде — іде —
нитка рветься де-не-де —
а вона пряде й пряде.
Вже напряла хуртовин
на шапки для верховин —
на сувої полотна —
на завіску для вікна,
на хустину й укривало —
мало — мало — мало — мало —
сніг іде — іде — іде —
а вона пряде й пряде…
Сунички
Світлий і добрий літній вірш для початкової школи про дарунки лісу та турботу про маму.
Під маленькими яличками
У смарагдовій траві
Літо виросло суничками —
То по одній, то по дві.
Ой, сестриченько-яличко,
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамі і собі!
Березовий листочок
Зворушлива поезія про тихі шелести осіннього лісу та зміну пір року.
Іще не сніг і навіть ще не іній,
ще чути в полі голос череди.
Здригнувся заєць — ліс такий осінній,
куди не ступиш., все щось шарудить!
Чи, може, це спинається грибочок?
Чи, може, це скрадається хижак?
То пролетить березовий листочок,
то пробіжить невидимий їжак…
Здивовані квіти
Образний вірш про те, як непомітно й раптово літо поступається місцем осені.
Сю ніч зорі чомусь колючі,
Як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала в кручі,
Сю ніч ворон сказав: “Апчхи!”
Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
А сьогодні вже восени!
Рекомендуємо також переглянути: Вірші Івана Франка для дітей — класичні поезії про природу, тварин та рідний край для початкової школи.
Вірші Ліни Костенко про тварин та пташок
Діти з великим захопленням читають вірші, де тварини й комахи стають головними героями зі своїми характерами та пригодами.
Польові дзвіночки
Чудова і сповнена ніжності розмова джмеля та бджілки в літньому полі.
Піднімає джміль фіранку.
Каже: — Доброго вам ранку!
Як вам, бджілко, почувалось?
Чи дощу не почувалось?
Виглядає бджілка з хатки:
— У дзвіночку добре спатки.
Цей дзвіночок — як намет.
Тільки дощ — як кулемет.
Мурашки думають про зиму
Повчальна й кумедна історія про дружну працю та взаємодопомогу в тваринному світі.
Знайшов мурашка гарну бадилину.
Везе-везе… везе-везе…
I так, i сяк, i вгору, i в долину! —
Така важка, ніяк не доповзе.
Прийшла на поміч різна комашина,
Ще й коника гукнули стрибунця.
Три дні, три ночі царство мурашине
Рубало бадилинку на дровця.
Білочка восени
Класичний вірш для 2–3 класів про те, як працьовита білочка готується до зимових холодів.
На гіллячках, на тоненьких,
Поки день ще не погас,
Сироїжки та опеньки
Білка сушить про запас.
Так нашпилює охайно,
Так їх тулить на сосні
І міркує: а нехай-но
Ще побудуть тут мені!
Поки дні іще хороші,
Поки є іще тепло,
А як випадуть пороші,
Заберу їх у дупло.
“Буде холодно надворі,
Сніг посиплеться з дубів,
Буде в мене у коморі
Ціла в’язочка грибів!
Але білочці не спиться.
Дятел тукає: тук-тук!
Щоб не вкрала їх лисиця
Або хитрий бурундук.”
Чародійне слово
Цікава замальовка про хитрого котика та розумну мишку.
Хлоп’я у полі стежкою прошкує.
Метелик білий в маки залетів.
Чорненький котик в снопиках мишкує,
вони такі під сонцем золоті!
Він ловить шурхіт, шелест, шарудіння,
хапає снопик лапками двома.
А миша знає слово чародійне,
і він її ніколи не спійма.
Заячий карнавал
Веселий та святковий вірш Ліни Костенко про новорічні розваги лісових мешканців.
Вітре, вітре, ти не вий!
У звіряток рік Новий.
Зорі світять на ялинці.
Дід Мороз приніс гостинці.
Прометем собі доріжки.
Потанцюємо хоч трішки!
Маски зробим з будяків.
Налякаємо вовків!
Зимові горобці
Тихий та зворушливий вірш про маленьких пташок у засніженому селі.
Ріка заснула в берегах.
Село сотається димками.
Як чорні черги у снігах,
стоять похнюплені паркани.
А на малому деревці
з такою гілкою рогатою
лузають зиму горобці
і літо-літечко пригадують…
Горобець із білою бородою
Смішний та повчальний вірш про пташину турботу про своїх пташенят.
Розбігайтесь, людоньки, хто кудою!
Горобець із білою бородою!
Що за диво дивнеє? На віку
Вперше бачу бороду отаку.
Може, він старійшина чи мудрець?
Може, він заслужений горобець?
Ні, несе у дзьобику він пір’їнку.
Пригодиться діточкам на перинку.
Перекинута шпаківня
Емоційна поезія про співчуття до шпаченят, які потрапили в халепу через негоду.
Плаче шпак уранці після зливи,
Де шумлять на греблі явори,
Що шпаківню вітер чорногривий
Перекинув денцем догори.
Борсаються бідні шпаченята,
Як його зарадити біді?
Кліпають із пітьми оченятами:
— Випадемо, татку, що тоді?
Ще якби їм день чи півторадні,
Ще якби їм днів хоча б із п’ять!
Бо вони ще ж зовсім безпорадні, —
Падаючи, ще не полетять.
Як же, хлопці, хатку ви прибили,
Що її порушили вітри?!
Плаче шпак уранці після зливи,
Де шумлять на греблі явори…
Зверніть увагу на добірку: Вірші Олександра Олеся для дітей — канонічна лірика для початкової школи, легкі віршики та казки.
Вірші Ліни Костенко про маму та материнську любов (4 клас)
У старших класах початкової школи діти готують виразне читання та аналізують глибокі поезії, присвячені материнству, теплоті та безмежній турботі про найрідніших.
Мати
Глибокий та зворушливий вірш про просту українську жінку-матір, її невтомну працю, ніжність та мрії.
Вона була красуня з Катеринівки.
Було у неї п’ятеро вже вас.
Купляла вам гостинчика за гривеник,
топила піч і поралась гаразд.
Ходила в церкву, звісно, як годиться.
Гладущики сушила на тину.
Така була хороша молодиця
і мала мрію гарну і чудну.
У ті часи, страшні, аж волохаті,
коли в степах там хто не воював, —
от їй хотілось, щоб у неї в хаті
на стелі небо хтось намалював.
Вона не чула зроду про Растреллі.
Вона ходила в степ на буряки.
А от якби не сволок, а на стелі —
щоб тільки небо, небо і зірки.
Уранці глянеш —
хочеться літати.
Вночі заснеш у мужа на плечі.
Де б маляра такого напитати?
Навколо ж орачі та сіячі.
Уваживши ту мрію дивовижну,
приходив небо малювать шуряк.
Вона сказала:
— Перестань, бо вижену.
У тебе, — каже, — небо, як сіряк.
Якийсь художник у роки голодні
зробити небо взявся за харчі.
Були у него пензлі боговгодні,
став на ослін, одсунув рогачі.
У нього й хмари вигинались зміями,
уже почав і сонце пломінке.
Вона сказала: — Ні, ви не зумієте.
Злізайте, — каже. — Небо не таке.
Вона тим небом у тій хаті марила!
Вона така була ще молода!
Та якось так — то не знайшлося маляра.
Все якось так — то горе, то біда.
І вицвітали писані тарелі,
і плакав батько, і пливли роки, —
коли над нею не було вже стелі,
а тільки небо, небо і зірки…
Я додому пишу нечасто…
Рання лірика Ліни Костенко (1957 р.), сповнена щирих слів до найріднішої людини про дорослішання та життєвий шлях.
Я додому пишу нечасто,
хоч забралась в таку далечінь.
Заважає мені то щастя,
то розваги, то просто лінь.
Мамо моя, не сумуй…
Щиру правду тобі скажу —
до неправди душа не лежить:
я ніколи в житті не тужу,
бо не маю від чого тужить.
Мамо моя, повір…
Що не день — то радість нова.
Що не будень — то майже свято.
Що не слово — то щирі слова,
бо у мене друзів багато.
Мамо моя, не тужи…
Не спіткнуся на жодній з доріг,
не зазнаю в житті образи…
Як вернуся на рідний поріг —
чи впізнаєш мене відразу?
Мамо моя, не плач…
Патріотична лірика Ліни Костенко для 4 класу
Учні 4 класу за програмою НУШ опановують поезію, яка виховує любов до Батьківщини, вдячність та повагу до рідної землі.
Буває часом сліпну від краси
Урочистий та піднесений вірш про любов до України та захоплення величчю її природи.
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Вечірнє сонце, дякую за день!
Неймовірно красивий вірш-молитва про вдячність за кожен прожитий день, мир та дитячий сміх.
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло одзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.