Вірші Олександра Олеся для дітей: краща добірка для 2, 3 та 4 класів

Творчість Олександра Олеся — це справжня перлина української дитячої літератури. Його вірші вирізняються неймовірною мелодійністю, ніжністю та глибиною. Вони легко запам’ятовуються, вчать малюків любити рідну природу, співчувати тваринам та пишатися своєю Батьківщиною.

Сьогодні твори поета входять до обов’язкової шкільної програми початкових класів (НУШ). У цій добірці ми зібрали найкращі вірші Олександра Олеся для дітей 2, 3 та 4 класів: від веселих зимових та весняних мініатюр до патріотичної лірики про рідну мову та історію України.

Зимові вірші Олександра Олеся та колискові для малят

Зимова поезія Олександра Олеся сповнена казковості, динаміки та доброго гумору. Вірш «Ялинка» є одним із найпопулярніших творів для новорічних свят та дитячих ранків, адже навчає дбайливому ставленню до лісу та його мешканців.

Ялинка

Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик — плиг!
Став ялинку віднімати.

Я — сюди, а він — туди…
«Не віддам, — кричить, — нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!

Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись:
Порубаєте ліси —
Ніде буде і сховатись.

А у лісі скрізь вовки,
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці».

Страшно стало… «Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, —
Я не буду більш ніколи!»

Низько, низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув шапку…
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.

Капустонька

Покинута, занедбана, на лугу
Зеленіє капустонька у снігу,
А до неї стежечку не одну
Протоптали ніженьки по лану.

Догадайтесь, дітоньки, ви самі,
Хто ці робить стежечки узимі.
Я вам в цьому віршику не скажу,
Бо сам ще раз подивитись побіжу.

Снігарі

Звідки гості налетіли
стоголосим табуном
і розсипалися в полі
над розсипаним зерном?

Заспівали, задзвеніли,
мов заграли кобзарі…
Де взялась весела зграя,
жарогруді снігарі.

Ось вони на сніг упали
і розквітли, як квітки…
На городах мак рожевий
так заквітчує квітки.

Нагло враз табун крилатий
небезпечне щось почув,
вгору знявсь, і дуб гіллястий
в кущ троянди обернувсь.

Ще хвилина. І, як в казці,
враз осипались квітки,
і за вітром над снігами
полетіли пелюстки.

Над колискою

Спи, мій малесенький, спи, мій синок.
Я розкажу тобі безліч казок.
Пощо ж ти віченьки знову розкрив?!
Спи, моя пташко, то вітер завив.
Стогне і виє уже він давно,
Б’ється і стука у наше вікно…
Геть, розбишако, в далекі степи!..
Спи, моя ластівко, солодко спи.

Ось уже й вітер зовсім занімів…
Мабуть, заснуть під намет полетів…
Холодно зараз в лісах і лугах,
Все потонуло в глибоких снігах.
Бігають зайчики, мерзнуть, тремтять.
Затишок хочуть собі відшукать.
Ось вони вгледіли, кущик стоїть, —
Годі! Давно вже лисичка там спить.
Кинулись знову кудись на грядки, —
Ой, там ночують сьогодні вовки.
Краще ви в поле біжіть за лісок…
Знайдете там ви соломки стіжок, —
Глибше забийтесь, зарийтесь в снопки,
Щоб не знайшли вас голодні вовки…
Спи ж, мій малесенький, годі гулять…
Зайчики білі давно уже сплять.

Вірші Олександра Олеся про весну та пробудження природи

Весняний цикл поета — це справжнє свято світла, тепла та радісних голосів птахів. Учні початкових класів із задоволенням вивчають ці твори на уроках читання та я досліджую світ.

Веснянка

А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.

На вулиці струмені
Воркотять, воркотять,
Журавлі курликають
Та летять, та летять.

Засиніли проліски
У ліску, у ліску…
Швидко буде земленька
Вся в вінку, вся в вінку.

Ой сонечку-батечку,
Догоди, догоди!
А ти, земле-матінко,
Уроди, уроди!

Все навколо зеленіє…

Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить.

Як тут всидіти у хаті,
Коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті,
Сяє сонце золоте?..

«Швидше, мамо, — черевички!
Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся — до кринички
Я і сам не підійду».

Весна, весна! Радійте, дітки…

Весна, весна! Радійте, дітки!
Ховайте швидше саночки!
Немов пташки, летіть із клітки, —
З кімнати, з хати у садки.

А там, в садочках, — сонце, співи.
В траві фіалки зацвіли…
Джмелі і бджілки загули,
І скрізь метелики щасливі.

В небі жайворонки в’ються

В небі жайворонки в’ються,
Заливаються — сміються,
Грають, дзвонять цілий день,
І щебечуть, і співають,
І з весною світ вітають
Дзвоном радісних пісень.

Ось вони на землю впали,
Щось шепнули їй, сказали
І розтали знов у млі…
І щоб глянути на диво,
Виглядають полохливо
Перші проліски з землі.

Тане сніг

Тануть,
В’януть
Сніги, —
Як крізь хмари летючі
Гляне сонце блискуче.
Усміхнеться в привіті,
Розіллється в блакиті.
Тане сніг,
В’яне сніг,
Гине.

Степ (хрестоматійний вірш для 4 класу)

Степ весною — наче килим,
Сонце кидає нитки,
Вишиває візерунки,
То розводи, то квітки.

Зеленіє степ весною,
З кожним днем пишніш стає,
То обсиплеться росою,
То враз пахощі поллє.

Степ у літі — наче море,
Розіслався навкруги,
Хто його обійме зором,
Хто угледить береги?!

Ось подув південний вітер,
Захиталось море трав.
Справді, гляньте: степ широкий
Буйним сизим морем став!

Мов пустеля неоглядна,
Степ пожовклий восени.
Мов пісок, рудіють трави,
Не шумлять уже вони.

Не почуєте вже співу
Голосних, дзвінких пташок,
Не побачите ніде вже
Ні розводів, ні квіток.

Степ зимою — мов перина,
Біла, рівна і м’яка.
Спить на ній зима холодна,
Баба люта і лиха.

Мертвий сон старої баби
Злі морози стережуть,
Доки їх вітри південні
У яри не заметуть.

Патріотичні вірші Олександра Олеся про Україну, рідне слово та історію

Олександр Олесь — поет виняткової патріотичної сили. Його вірші про мову та минуле нашої держави виховують у дітей повагу до історичної спадщини, рідного слова та незалежності України.

О слово рідне! Орле скутий!

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…

О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.

В болотах жаби рай знайшли (Алегоричний вірш-байка)

В болотах жаби рай знайшли
І там плодились і згнивали,
А десь над ними клекотали
В повітрі чистому орли.

І туркіт жаб, і дух гнилий
До їх туманами знімались,
І до болот орли спускались
І виливали гнів палкий.

Та жаби, всі в сетках турбот,
На клект орлячий не зважали,
Жили, плодились і згнивали
В багні смердючому болот.

І повні скорбного чуття,
Орли за хмарами літали
І ситих жаб уже не звали
З болот до вищого життя.

Заспів (з книги «Княжі часи»)

Заспіваю вам не пісню
Про стару старовину,
Розкажу я вам не казку,
А бувальщину одну.

Розкажу вам про минуле,
Що вже мохом поросло,
Що, нащадками забуте,
За водою поплило.

Перед вами стародавні
Пройдуть хвилями часи,
Із могил до вас озвуться
Наших предків голоси.

Наших предків, що блукали
По страховищах-лісах,
Що з природою змагались
Тільки з вірою в серцях.

Ах, тоді була живою
Вся природа навкруги
І людину оточали
Духи – друзі й вороги.

У часи ті Бог великий
Не ховавсь в небесній мглі,
А усі боги родились
І вмирали на землі.

Рано вдосвіта на сході
Прокидавсь ясний Дажбог
І ходив-блукав до ночі
Синім степом без дорог.

По зелених пишних луках
Волос пас овець гладких,
Грів їх вовною м’якою,
Одганяв вовків від них.

Над дрімучими лісами,
По пустелі степовій
Бог Стрибог літав на крилах,
Грав на кобзі золотій.

Бог Перун на чорних хмарах
Вічно землю об’їздив,
Часом плакав, як дитина,
Часом сурмами будив.

Часом гнівом його серце
Наливалось, як огнем:
Левом він ревів з-під неба
І погрожував мечем.

А в річках жили русалки,
Хапуни-водяники,
Лісовик свистів у лісі,
І сміялися мавки.

Треба добре було знати
Душі всіх богів земних,
То коритись, то змагатись,
То просити ласки в них.

І змагалася людина,
Вперед невпинно йшла,
Де ясним промінням-цвітом
Дивна папороть цвіла…

…Заспіваю вам не пісню
Про стару старовину,
Розкажу я вам не казку,
А бувальщину одну.

Розкажу вам, як на горах
Ставний Київ наш постав,
Як він жив і розвивався,
Як столицею він став.

Хто й коли у нього княжив
І в який ходив поход,
Хто боровсь за Україну,
За державність, за народ.

Розкажу, як боролись
Наші прадіди колись,
Як за щастя України
Ріки крові розлились.

Розкажу, чому і досі
Чути стогони її
І чому так довго в хмарах
Сонце рідної землі…

Заспіваю вам не пісню
Про стару старовину,
Розкажу я вам не казку,
А бувальщину одну.

Коротка біографія Олександра Олеся для дітей

Олександр Олесь (справжнє ім’я — Олександр Іванович Кандиба) — видатний український поет, драматург та майстер мелодійної лірики. Народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині в родині з давніми козацькими коріннями.

З самого дитинства майбутній поет палко любив рідну природу та українське слово. Вже у 4 роки він навчився читати, а свій перший вірш написав у дев’ятирічному віці. Поет мав виняткову освіту — навчався в хліборобській школі та Харківському ветеринарному інституті, проте справжнім покликанням його життя стала поезія.

Свій літературний псевдонім Олесь він обрав на честь коханої дружини Віри, яка ласкаво називала його Олесем. За своє життя Олександр Олесь створив десятки прекрасних віршів для малят, казок, віршованих п’єс та патріотичних творів. До речі, його син — Олег Ольжич — також став відомим українським поетом та видатним діячем визвольного руху.